Кобзарь (1876)/Том 1/Мов за подушне оступили

Матеріал з Вікіджерел

Мов за подушне оступили
Оце мене на чужині
Нудьга і осінь… Боже милий!
Де ж заховатися мені?
Що діяти? Уже й гуляю
По цім Аралу, і пишу —
Віршую — нищечком грішу —

Бог-зна-колишнії случаї
В душі своїй перебіраю
Та списую, щоб та печаль
Не перлася, ях той москаль,
В самотню душу… Лютий злодій
Впірається таки та й годі…