Кобзарь (1876)/Том 1/Ой чого ти почорніло

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кобзарь. Том 1
Тарас Шевченко
Ой чого ти почорніло
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Існують інші версії цієї роботи: Ой чого ти почорніло…

Ой чого ти почорніло,
3еленеє поле?
— Почорніло я від крови
За вольную волю.
Круг містечка Берестечка,
На чотирі милі,
Мене славні Запорозці
Своїм трупом вкрили.
Та ще мене гайворони
Укрили з півночі...
Клюють очі козацькиї,
А трупу — не хочуть.
Почорніло я, зелене,
Та за вашу волю...
Я знов буду зеленіти,
А ви вже ніколи
Не вернетеся на волю... [1]
Будете орати
Мене з-тиха, та орючи
Долю проклинати...




  1. Не вирветеся на волю,
    Будете орати,
    Та орючи у кайданах
    Долю проклинати. (Перш. рукоп.)