|
Бували войни і військові свари,
Галагани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї:
Було добра того чи-мало!
Минуло все — та не пропало...
Остались шашелі: гризуть,
Жеруть і тлять старого діда...
А од коріння тихо, любо
Зелені парости (?) ростуть.
І виростуть, і без сокири,
Аж зареве та загуде,
Козак безверхий упаде,
Розтрощить трон, порве порфиру,
Роздавить вашого кумира,
Людськиї шашелі. Няньки,
Дядьки отечества чужого!
Не стане идола святого
І вас не стане, — будяки
Та крапива, а більш нічого
Не виросте над вашим трупом.
І стане купою на купі
Смердячий гной — і все те, все
Потроху вітер рознесе;
А помолимося Богу
І небагатиї (й) не вбогі.
26 Ноября 1860 р. С. Петербургъ.
|
