Козак Голота

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
КОЗАК ГОЛОТА

(Публікація 1849 p., рік запису невідомий)

Ой десь, ой десь за Килимом-городом козаченько гуляє,
А з Килима-города татарин поглядає.
Загадав татарин татарці пару коней сідлати,
Да того козаченька доганяти.
Як вибіг татарин, старий бородатий,
На розум небагатий,
Вибіг того козаченька доганяти.
«Ти козаченьку молодий,
Під тобою кониченько вороний!
Коли б я тебе піймав,
Я б тебе у Килим-город запродав
І срібниї за тебе гроші побрав!»
А козаченько оглядається
І карбачем одбивається.
«Ой ти, татарин, старий бородатий
Да на розум небагатий!
Ти між козаками не бував
І козацької каші не їдав,
І козацьких жартів не знаєш...
Десь у мене був з кулями гаман —
Я ж тобі гостинця дам».
Як став йому гостинці посилати,
Став татарин з коня похиляти.
«Ой ти, татарин, старий бородатий,
Да на розум небагатий!
Іще ти мене не піймав,
Да уже в Килим-город запродав,
І срібниї за мене гроші побрав!
От тепер твого одного коня вороного
Поведу до шинкарки пропивати,
А другим твоїм конем вороним
По Килиму-городу гуляти.
Ой гуляти, гуляти, гуляти,
Да єдиного бога споминати».

  • Українські народні думи / Підг. вид. В. П. Кирдан). — М.: Наука, 1972. — 560с.