Конституція Республіки Молдова

Конституція Республіки Молдова автор: Парламент Республіки Молдова

Із збірника «29.03.2016 в Monitorul Oficial Nr. 78 статья № : 140». Створення: 27 серпня 1994 року.  Стаття у Вікіпедії 

РЕСПУБЛІКА МОЛДОВА

Конституція Республіки Молдова

Ми, повноважні представники народу Республіки Молдова, депутати Парламенту,

ґрунтуючись на віковому прагненні народу жити в суверенній країні, яке виразилося в проголошенні незалежності Республіки Молдова;

з огляду на безперервну державність молдовського народу в історичному і етнічному просторі його національного становлення;

прагнучи до задоволення інтересів громадян інакшого етнічного походження, що становлять разом з молдаванами народ Республіки Молдова;

визнаючи правову державу, громадянський мир, демократію, гідність людини, її права і свободи, вільний розвиток людської особистості, справедливість і політичний плюралізм вищими цінностями;

усвідомлюючи свою відповідальність і обов'язок перед минулими, нинішніми та майбутніми поколіннями;

підтверджуючи свою прихильність загальнолюдським цінностям, прагненню жити в мирі та злагоді з усіма народами світу відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, приймаємо Конституцію Республіки Молдова, проголошуючи її вищим законом суспільства і держави.

Розділ I. Загальні принципи

Стаття 1. Держава Республіка Молдова

1. Республіка Молдова - суверенна і незалежна, єдина і неподільна держава.

2. Форма державного правління - республіка.

3. Республіка Молдова - демократична правова держава, в якій гарантуються гідність людини, її права і свободи, вільний розвиток людської особистості, справедливість і політичний плюралізм, які є вищими цінностями.

Стаття 2. Суверенітет і державна влада

1. Національний суверенітет належить народу Республіки Молдова, який здійснює його безпосередньо і через свої представницькі органи шляхом, який визначений Конституцією.

2. Жодна приватна особа, частина народу, соціальна група, політична партія або інше громадське об'єднання не можуть здійснювати державну владу від свого імені. Узурпація державної влади є найтяжчим злочином проти народу.

Стаття 3. Територія

1. Територія Республіки Молдова є невід'ємною.

2. Кордони країни закріплені органічним законом з дотриманням загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Стаття 4. Права і свободи людини

1. Конституційні положення про права і свободи людини тлумачаться і застосовуються відповідно до Загальної декларації прав людини, пактів та інших договорів, однією зі сторін яких є Республіка Молдова.

2. При наявності невідповідностей між пактами і договорами про основні права людини, однією зі сторін яких є Республіка Молдова, і внутрішніми законами пріоритет мають міжнародні норми.

Стаття 5. Демократія і політичний плюралізм

1. Демократія в Республіці Молдова здійснюється в умовах політичного плюралізму, несумісного з диктатурою і тоталітаризмом.

2. Жодна ідеологія не може встановлюватися як офіційна державна ідеологія.

Стаття 6. Поділ і взаємодія влади

У Республіці Молдова законодавча, виконавча і судова гілки влади розділені і взаємодіють при здійсненні своїх прерогатив відповідно до положень Конституції.

Стаття 7. Конституція - вищий закон

Конституція Республіки Молдова є вищим законом. Жоден закон чи інший правовий акт, що суперечить положенням Конституції, не має юридичної сили.

Стаття 8. Дотримання міжнародного права і міжнародних договорів

1. Республіка Молдова зобов'язується дотримуватися вимог Статуту Організації Об'єднаних Націй і договорів, однією зі сторін яких вона є, будувати свої відносини з іншими державами на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

2. Вступу в силу міжнародних договорів, які суперечать Конституції, можливий лише після внесення відповідних змін.

Стаття 9. Основні принципи власності

1. Власність може бути публічною і приватною. Вона складається з матеріальних та інтелектуальних цінностей.

2. Власність не може бути використана на шкоду правам, свободам та гідності людини.

3. Ринок, вільна економічна ініціатива, добросовісна конкуренція є основними елементами економіки.

Стаття 10. Єдність народу і право на національну самобутність

1. Єдність народу Республіки Молдова становить основу держави. Республіка Молдова є спільною і неподільною батьківщиною всіх її громадян.

2. Держава визнає і гарантує право всіх громадян на збереження, розвиток і вираження етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності.

Стаття 11. Республіка Молдова - нейтральна держава

1. Республіка Молдова проголошує свій постійний нейтралітет.

2. Республіка Молдова не допускає розміщення на своїй території збройних сил іноземних держав.

Стаття 12. Державна символіка

1. Республіка Молдова має прапор, герб і гімн.

2. Державним прапором Республіки Молдова є триколор. Кольорові смуги розташовані вертикально в такій послідовності від древка: синя, жовта, червона. У центрі, на жовтій смузі, зображений Державний герб Республіки Молдова.

3. Державний герб Республіки Молдова є пересічений щит, вгорі - червоне поле, внизу - синє. У центрі щита зображена голова тура, між рогами якого - восьмипроменева зірка, праворуч від голови - п'ятипелюсткова троянда, зліва - півмісяць, звернений і злегка нахилений вліво. Всі елементи на щиті золотисті (жовті). Щит поміщений на грудях натурального орла, який тримає в дзьобі золотий хрест (орел-хрестоносець), у кігтях справа - зелену оливкову гілку, зліва - золотий скіпетр.

4. Державний гімн Республіки Молдова встановлюється органічним законом.

5. Прапор, герб і гімн є державними символами Республіки Молдова та охороняються законом.

Стаття 13. Державна мова, використання інших мов

1. Державною мовою Республіки Молдова є молдавська мова, що функціонує на основі латинської графіки.

2. Держава визнає і охороняє право на збереження, розвиток і функціонування російської мови та інших мов, які використовуються на території країни.

3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

4. Порядок функціонування мов на території Республіки Молдова встановлюється органічним законом.

Стаття 14. Столиця

Столицею Республіки Молдова є місто Кишинів.

Розділ II. Основні права, свободи і обов'язки

Стаття 15. Універсальність

Громадяни Республіки Молдова користуються правами і свободами, закріпленими Конституцією та іншими законами, і мають передбачені ними обов'язки.

Стаття 16. Рівність

1. Повага і захист особистості є першочерговим обов'язком держави.

2. Всі громадяни Республіки Молдова є рівними перед законом і владою незалежно від раси, національності, етнічного походження, мови, релігії, статі, поглядів, політичної приналежності, майнового стану або соціального походження.

Стаття 17. Громадянство Республіки Молдова

1. Громадянство Республіки Молдова набувається, зберігається або втрачається відповідно до норм, передбачених органічним законом.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити його.

Стаття 18. Захист громадян Республіки Молдова

1. Громадяни Республіки Молдова користуються захистом держави як всередині країни, так і за її межами.

2. Громадяни Республіки Молдова не можуть бути видані іншій державі або вислані з країни.

Стаття 19. Правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства

1. Іноземні громадяни та особи без громадянства мають ті ж права і обов'язки, що і громадяни Республіки Молдова, з винятками, встановленими законом.

2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть бути видані іншій державі тільки на підставі міжнародної угоди, на умовах взаємності або за рішенням судової інстанції.

3. Право притулку надається і вилучається відповідно до закону і з дотриманням міжнародних договорів, однією зі сторін яких є Республіки Молдова.

Стаття 20. Вільний доступ до правосуддя

1. Будь-яка особа має право на поновлення в правах компетентними судами в разі порушення її прав, свобод і законних інтересів.

2. Жоден закон не може обмежити доступ до правосуддя.

Стаття 21. Презумпція невинності

Будь-яка особа, яка звинувачується у вчиненні злочину, вважається невинною доти, поки її вина не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, на якому їй будуть забезпечені усі необхідні гарантії для захисту.

Стаття 22. Незворотність закону

Ніхто не може бути засуджений за дії або бездіяльність, які в момент їх вчинення не становили злочину. Не може також накладатись покарання тяжче від того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.

Стаття 23. Право кожної людини на знання своїх прав і обов'язків

1. Кожна людина має право на визнання її правосуб'єктності.

2. Держава забезпечує право кожної людини на знання своїх прав і обов'язків. З цією метою держава публікує всі закони та інші нормативні акти і забезпечує їх доступність.

Стаття 24. Право на життя, фізичну і психічну недоторканність

1. Держава гарантує кожній людині право на життя, на фізичну і психічну недоторканність.

2. Нікого не може бути піддано катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, покаранню або поводженню.

3. Смертна кара скасовується. Ніхто не може бути засуджений до такого покарання або страчений.

Стаття 25. Право на свободу та особисту недоторканність

1. Право на свободу та особисту недоторканність є непорушним.

2. Обшук, затримання або арешт особи допускаються тільки у випадках і порядку, передбачених законом.

Законність ордера може бути оскаржена заарештованим в суді, який зобов'язаний винести обґрунтоване рішення. Термін арешту може бути продовжений не більше ніж до шести місяців, а у виняткових випадках, за згодою Парламенту, - до 12 місяців.

3. Термін затримання не може перевищувати 72 годин.

4. Арешт проводиться на підставі виданого суддею ордера на термін не більше 30 днів. Законність ордера може бути оскаржена відповідно до закону у вищу судову інстанцію. Термін арешту може бути продовжений лише суддею або судовою інстанцією відповідно до закону не більше ніж до 12 місяців.

5. Підстави затримання або арешту доводяться до відома затриманої або заарештованої особи негайно, а звинувачення - в найкоротший термін; підстави затримання і звинувачення пред'являються тільки в присутності адвоката, обраного або призначеного.

6. Звільнення затриманого або заарештованого обов'язкове, якщо підстави затримання або арешту відпали.

Стаття 26. Право на захист

1. Право на захист гарантується.

2. Кожна людина має право самостійно реагувати законними способами на порушення своїх прав і свобод.

3. Протягом всього процесу сторони мають право користуватися допомогою адвоката, обраного або призначеного.

4. Втручання в діяльність осіб, які здійснюють захист у встановлених межах, карається законом.

Стаття 27. Право на свободу пересування

1. Право на свободу пересування по країні гарантується.

2. Кожному громадянину Республіки Молдова забезпечується право поселятися або перебувати в будь-якому населеному пункті країни, виїжджати з країни, емігрувати і повертатися до неї.

Стаття 28. Інтимне, сімейне і приватне життя

Держава поважає і охороняє інтимне, сімейне і приватне життя.

Стаття 29. Недоторканність житла

1. Житло і місце перебування особи недоторканне. Ніхто не може проникати або знаходитися в житлі або місці перебування особи без її згоди.

2. Законом допускається відступ від положень частини 1 у випадках необхідності:

a) виконання ордеру на арешт або рішення суду;

b) усунення небезпеки, яка загрожує життю, фізичній недоторканності або майну особи;

с) запобігання поширенню епідемій.

3. Обшук і огляд місця події допускаються і проводяться тільки у відповідності до закону.

4. Обшук в нічний час забороняється, за винятком обшуку при очевидному злочині.

Стаття 30. Таємниця листування

1. Держава забезпечує таємницю листів, телеграм та інших поштових відправлень, телефонних переговорів та інших законних видів зв'язку.

2. Відхилення від положень частини 1 допускаються законом у випадках, коли це необхідно в інтересах національної безпеки, економічного добробуту країни, громадського порядку і з метою запобігання злочинам.

Стаття 31. Свобода совісті

1. Свобода совісті гарантується. Вона повинна проявлятися в дусі терпимості і взаємної поваги.

2. Релігійні культи вільні і організовуються відповідно до власних статутів і відповідно до закону.

3. У відносинах між релігійними культами забороняються будь-які прояви ворожнечі.

4. Релігійні культи самостійні, відокремлені від держави і користуються її підтримкою, зокрема, в полегшенні релігійної присутності в армії, лікарнях, в'язницях і притулках.

Стаття 32. Право вільного вираження переконань

1. Кожному громадянину гарантується свобода думки, переконань, а також свобода публічного вираження за допомогою слова, зображення або іншими можливими способами.

2. Свобода вираження не повинна завдавати шкоди честі, гідності або праву іншої особи мати власні погляди.

3. Забороняються і караються законом паплюження держави і народу, заклики до агресивної війни, національної, расової або релігійної ворожнечі, підбурювання до дискримінації, територіального сепаратизму, громадського насильства, а також інші дії, що посягають на конституційний режим.

Стаття 33. Свобода творчості

1. Cвобода художньої і наукової творчості гарантується. Творчість не може піддаватися цензурі.

2. Право громадян на інтелектуальну власність, їх матеріальні і моральні інтереси, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної творчості, охороняються законом.

3. Держава сприяєте збереженню, розвитку та поширенню досягнень національної та світової культури і науки.

Стаття 34. Право на інформацію

1. Право особи на доступ до будь-якої інформації, що стосується громадських справ, не може бути обмежене.

2. Влада відповідно до своєї компетенції зобов'язана забезпечувати достовірне інформування громадян про громадські справи і з питань особистого характеру.

4. Право на інформацію не повинне завдавати шкоди заходам, спрямованим на захист громадян або національної безпеки.

4. Засоби масової інформації, як державні, так і приватні, зобов'язані забезпечувати достовірне інформування громадськості.

5. Засоби масової інформації не можуть піддаватися цензурі.

Стаття 35. Право на освіту

1. Право на освіту забезпечується обов'язковою загальною, ліцейською і професійною освітою, вищою освітою, а також іншими формами навчання і підвищення кваліфікації.

2. Держава забезпечує відповідно до закону право особи на вибір мови виховання і навчання.

3. Вивчення державної мови забезпечується в навчальних закладах усіх рівнів.

4. Державне освіта є безкоштовною.

5. Навчальні заклади, в тому числі недержавні, створюються і здійснюють свою діяльність відповідно до закону.

6. Вищі навчальні заклади мають право на автономію.

7. Державна ліцейська, професійна та вища освіта в рівній мірі доступна всім залежно від здібностей.

8. Держава забезпечує відповідно до закону свободу релігійної освіти. Державна освіту носить світський характер.

9. Переважне право вибирати сферу навчання дітей належить батькам.

Стаття 36. Право на охорону здоров'я

1. Право на охорону здоров'я гарантується.

2. Мінімальний рівень державного медичного забезпечення є безкоштовним.

3. Структура національної системи охорони здоров'я і засоби, призначені для охорони фізичного і психічного здоров'я особи, установлюються відповідно до органічного закону.

Стаття 37. Право на сприятливе навколишнє середовище

1. Кожна людина має право на екологічно безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також на безпечні продукти харчування і предмети побуту.

2. Держава гарантує кожній людині право на вільний доступ до достовірної інформації про стан природного середовища, умов життя і праці, якість продуктів харчування і предметів побуту і на її поширення.

3. Приховування або спотворення інформації про шкідливі для здоров'я людей фактори забороняється законом.

4. Фізичні та юридичні особи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю та майну особи внаслідок екологічного правопорушення.

Стаття 38. Право обирати і бути обраним

1. Воля народу є основою державної влади. Ця воля знаходить вирараження у вільних виборах, що проводяться періодично на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному і вільному голосуванні.

2. Право обирати мають громадяни Республіки Молдова, які досягли на день виборів 18-річного віку, за винятком осіб, позбавлених цього права в порядку, встановленому законом.

3. Право бути обраним гарантується громадянам Республіки Молдова, які мають право обирати, відповідно до закону.

Стаття 39. Право на управління

1. Громадяни Республіки Молдова мають право на участь в управлінні громадськими справами як безпосередньо, так і через своїх представників.

2. Будь-якому громадянину забезпечується відповідно до закону доступ до державної служби.

Стаття 40. Свобода зібрань

Мітинги, демонстрації, маніфестації, ходи або будь-які інші збори є вільними і можуть організовуватися і проводитися тільки мирно і без якого б то не було зброї.

Стаття 41. Свобода партій та інших суспільно-політичних організацій

1. Громадяни можуть вільно об'єднуватися в партії та інші суспільно-політичні організації, що сприяють виявленню і вираженню політичної волі громадян і беруть участь у виборах відповідно до закону.

2. Партії та інші суспільно-політичні організації є рівними перед законом.

3. Держава забезпечує дотримання прав і законних інтересів партій та інших суспільно-політичних організацій.

4. Партії та інші суспільно-політичні організації, цілі або діяльність яких спрямовані проти політичного плюралізму, принципів правової держави, суверенітету, незалежності і територіальної цілісності Республіки Молдова, є неконституційними.

5. Таємні об'єднання заборонені.

6. Забороняється діяльність партій, що складаються з іноземних громадян.

7. Державні посади, зайняття яких несумісне з членством у партіях, встановлюються органічним законом.

Стаття 42. Право створювати профспілки і вступати в них

1. Будь-який працівник має право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

2. Професійні спілки створюються і здійснюють свою діяльність відповідно до своїх статутів і відповідно до закону. Вони сприяють захисту професійних, економічних і соціальних інтересів працівників.

Стаття 43. Право на працю і захист праці

1. Кожна людина має право на працю, вільний вибір роботи, справедливі і задовільні умови праці, а також право на захист від безробіття.

2. Працівники мають право на захист праці. Заходи щодо захисту стосуються безпеки та гігієни роботи, режиму праці жінок і молоді, встановлення мінімальної заробітної плати в сфері економіки, щотижневого відпочинку, оплачуваної відпустки, роботи у важких умовах, а також інших специфічних ситуацій.

3. Тривалість робочого тижня не повинна перевищувати 40 годин.

4. Право на переговори з питань праці та обов'язковість колективних договорів гарантуються.

Стаття 44. Заборона примусової праці

1. Примусова праця заборонена.

2. Не вважається примусовою працею:

а) військова служба або альтернативна діяльність осіб, які відповідно до закону не проходять обов'язкову військову службу;

b) праця засудженої особи в період позбавлення волі або виправних робіт без позбавлення волі, що здійснюється в нормальних умовах;

с) праця в умовах стихійних лих чи іншої небезпеки, а також робота, що є частиною звичайних громадянських обов'язків, встановлених законом.

Стаття 45. Право на страйк

1. Визнається право на страйк. Страйки відбуваються тільки з метою захисту професійних інтересів працівників економічного і соціального характеру.

2. Законом встановлюються умови здійснення права на страйк, а також відповідальність за незаконне проведення страйків.

Стаття 46. Право приватної власності і її охорона

1. Право приватної власності, а також боргові зобов'язання, взяті на себе державою, гарантуються.

2. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в разі встановленої законом суспільної необхідності за умови справедливого і попереднього відшкодування.

3. Законно здобуте майно не може бути конфісковано. Законність здобутого мається на увазі.

4. Майно, призначене, використане для вчинення злочинів або правопорушень або здобуте в результаті вчинення злочинів або правопорушень, може бути конфісковано тільки відповідно до закону.

5. Право приватної власності зобов'язує дотримання вимог захисту навколишнього середовища і забезпечення добросусідства, а також до дотримання інших вимог, які відповідно до закону покладаються на власника.

6. Право спадкування приватної власності гарантується.

Стаття 47. Право на соціальне забезпечення і захист

1. Держава зобов'язана вживати заходи для забезпечення будь-якій людині гідного життєвого рівня, потрібного для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, в тому числі їжі, одягу, житла, медичного догляду та необхідного соціального обслуговування.

2. Громадяни мають право на соціальне забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи в інших випадках втрати засобів до існування через незалежні від них обставини.

Стаття 48. Сім'я

1. Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави.

2. Сім'я заснована на шлюбі, укладеному за взаємною згодою чоловіка і жінки, на їх рівноправності й праві і обов'язках батьків ростити, виховувати і навчати дітей.

3. Умови укладання, розірвання шлюбу та визнання його недійсним встановлюються законом.

4. Діти зобов'язані піклуватися про батьків і допомагати їм.

Стаття 49. Захист сім'ї та дітей-сиріт

1. Держава економічними та іншими заходами сприяє утворенню сім'ї і виконанню нею своїх функцій.

2. Держава оберігає материнство, дитинство та молод й сприяє розвитку відповідних установ.

3. Всі турботи за догядом, навчанням і вихованням дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на державу і суспільство. Держава заохочує і підтримує благодійність щодо таких дітей.

Стаття 50. Захист матерів, дітей і молоді

1. Мати і дитина мають право на особливу допомогу і захист. Всі діти, в тому числі позашлюбні, користуються однаковим соціальним захистом.

2. Діти і молодь користуються особливою підтримкою в здійсненні своїх прав.

3. Держава надає необхідну допомогу на дітей і допомогу для догляду за хворими дітьми або дітьми з фізичними, розумовими і психічними відхиленнями. Інші форми соціального забезпечення дітей і молоді встановлюються законом.

4. Експлуатація неповнолітніх, використання їх на роботах, що завдають шкоди здоров'ю або моральності або піддають небезпеці життя або нормальний розвиток, забороняються.

5. Влада забезпечує умови для вільної участі молоді в соціальному, економічному, культурному та спортивному житті країни.

Стаття 51. Захист осіб з фізичними, розумовими та психічними відхиленнями

1. Особи з фізичними, розумовими і психічними відхиленнями користуються особливим захистом всього суспільства. Держава забезпечує їм нормальні умови для лікування, реабілітації, здобуття освіти, навчання і включення в життя суспільства.

2. Ніхто не може бути підданий примусовому лікуванню інакше як у випадках, передбачених законом.

Стаття 52. Право на подачу петицій

1. Громадяни мають право звертатися до влади з петиціями тільки від свого імені.

2. Законно створені організації мають право звертатися з петиціями виключно від імені колективів, які вони представляють.

Стаття 53. Право особи, защемленого владою

1. Особа, обділена в будь-якому своєму праві владою за допомогою будь-якого адміністративного акта або незадоволенням прохання у встановлений термін, може домагатися визнання свого права, скасування акта і відшкодування збитку.

2. Держава відповідно до закону несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну помилками, допущеними в кримінальних процесах слідчими органами і судами.

Стаття 54. Обмеження здійснення прав чи свобод

1. У Республіці Молдова не можуть бути прийняті закони, що забороняють або применшують права і основні свободи людини і громадянина.

2. Здійснення прав і свобод не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачені законом, відповідають загальновизнаним нормам міжнародного права і є необхідними в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності, економічного добробуту країни, громадського порядку, з метою запобігання масовим заворушенням і злочинам, для захисту прав, свобод і гідності інших осіб, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

3. Положення частини 2 не допускають обмеження прав, проголошених в статтях 20-24.

4. Обмеження повинно відповідати обставині, яка викликало її, і не може зачіпати існування права або свободи.