Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході
автор невідомий
Із збірника «ЦДАВО України: Ф.3696. -Оп.2. -Спр.381. -Арк 215-216 зв.». Створення: 25 жовтня - 1 листопада 1918 року. 
Coat of Arms of UNR-gold.svg
Конституція
національно-культурної автономії українців на Далекому Сході

Українці, котрі живуть на Далекому Сході (області Забайкальська, Маньчжурська, Амурська, Приморська, Сахалінська і Камчатська), спираючись на право кожного народу на самовизначення, визнають що українське населення вищезгаданих країн, у числі понад один мільйон душ, є частиною окремої української самостійної нації.

Племінний і культурний зв’язок мають з народом і краєм, з котрого вони вийшли – з Над-Дніпрянською Україною. Місцеві українці, громадяни Далекого Сходу, мають свої національні і культурні цінності і прикмети, котрі вони набули завдяки своєму походженню, природі і підсонню старого краю, в котрім вони народилися і жили, як і завдяки окремим історичним переживанням, котрі доводилося перенести народному організмові.

Сим національним скарбом є свою мова, усна словесність, письменство, звичаї, пісні, одежа та взагалі окрема культура і відмінний від других народів національний дух-вдача. Для утримання і вільного розвитку сіх природніх скарбів національного обличчя і вдачі – мають завданням тутешні українці забезпечити собі волю на самостійне національно-культурне життя в новій батьківщині – ухвалено: прийнять у головних рисах, з тим щоби перед оголошенням цієї конституції для широкого загалу, а також перед надсилкою її до відповідної влади, вступ розробить і докладніше обгрунтувати його історичними і фактичними даними.

§ 1. Межі впливу Конституції[ред.]

Приймається в скороченій редакції: Далекосхідні українці користуються національно-культурною автономією у межах Далекого Сходу.

§ 2. Зміст[ред.]

Суть, зміст, межі згаданої Конституції національно-культурної автономії наводять нищеподані тезіси, нормуючи відношення українського громадянства до його виборного народнього органу Крайової Ради (з Секретаріятом на чолі) та до крайової влади.

§ 3. Шлях затвердження Конституції[ред.]

Конституція ся має бути передана на розгляд і прийняття V-м Українським Далекосхідним З’їздом, для скликання котрого Секретаріят Крайової Ради має ужити усіх заходів. Норми внутрішнього українського життя є обов’язковими для усього Далекосхідного українства від часу прийняття Конституції Крайовою Радою.

§ 4. Громадяни, які підлягають Конституції[ред.]

Національно-культурною автономією користуються уся українці, котрі вписалися в національний список (реєстр) при окружних радах, а також всі організації, товариства та громади, котрі, як такі, самовизначили себе (винесли постанови-приговори), що вони українські, на рівних правах.

§ 5. Права та обов’язки громадян та організацій[ред.]

Всі українські громадяни мають рівні права і однакові обов’язки у відношенні до виконання і переведенню у життя наведеної автономії і у обранні своїх органів самоврядування і тільки через ті органи мають зносини по усім згаданим питанням з крайовою владою і її місцевими установами.

§ 6. Зміст Автономії[ред.]

Національно-культурна автономія українців Далекого Сходу охоплює такі галузі народнього життя:

а) закладання і утримання на крайові чи державні кошти українських шкіл: початкових, середніх, вчительських семінарій, інститутів з українською викладовою мовою, професійних (фахових) шкіл різних категорій для української молоді у кількості пропорційно кількості українського населення. Крім того, повинно бути введено навчання української мови як «предмету» в усіх крайових середніх і вищих школах з руською викладовою мовою.

б) українці-громадяни Далекого Сходу відбувають свою військову службу тільки в українських військових частинах, де вся наука, урядова мова, письмоводство і команда – є українськими.

Старшина військова повинна бути теж українцями.

Як буде введений територіяльний принцип при поповнюванні військових частин, то повинна запровадитись українська мова як урядова і у тих частинах, де українців більшість.

в) визнання української мови як крайової і припущення її до уживання в уряді, пошті, телеграфі, залізниці і суді, себто: право вільних зносин української людності на своїй рідній українській мові з названими установами і обов’язковим знанням української мови для задоволення потреб українського громадянства державними установами.

Місцеві обласні і крайові самоврядуючі виборні органи – земства повинні уживати українську мову у тих округах, де українців більшість як у внутрішнім діловодстві, так і в зовнішніх зносинах.

г) організоване українство, в особі Крайової і окружних Рад, висилає своїх представників до крайової влади і обласних її органів для зв’язку і охорони національно-культурних інтересів українського населення.

д) українці Далекого Сходу у свойому внутрішньому житті мають право організовуватись вільно як на місцях, так і по округах і у осередкові Далекого Сходу, при допомозі з’їздів, конференцій, періодичних нарад, делегацій, петицій, преси і інше, у такій мірі і засобами, які самі визнають потрібними і відповідними.

§ 7. Крайова Рада[ред.]

Найвищим автономним органом для українців Далекого Сходу є Крайова Рада. Українська Крайова Рада на Далекого Сході є найвищим виборним органом самоврядування української людності по усім справам національно-громадського життя, а саме – законодавчої, керівничої і роз’яснюючої вдачі.

§ 8. Українські організації[ред.]

Крайова Рада об’єднує у собі усі Окружні Ради на Далекому Сході. Крайові Українські фахові спілки, економічні, культурно-просвітні Т-ва і інші громадські українські гуртування та керує їх життям.

§ 9. Підвалини діяльності[ред.]

Спираючись на право кожного народу на самовизначення, Крайова Рада у своїй діяльності керується підвалинами повного народоправства.

§ 10. Кошти[ред.]

Кошти на задоволення національно-культурних потреб українців Далекого Сходу постачає Крайовій Раді місцева Влада з державних коштів по ухваленому Крайовою Радою обрахункові.

§ 11. Склад Крайової Ради[ред.]

Рада складається з представників, обраних населенням по виборчих округах, з додержанням підвалин народоправства і з забезпеченням представництва від всіх округ при пропорції: на 1000 виборців – один представник.

Тимчасова Крайова Рада складається з представників від українського населення округ (областей, повітів), а саме обраних на окружних з’їздах, у кількості від 1 до 3-х представників – у пропорції до зареєстрованого українського населення по національним спискам і беручих участь у з’їздах на основі перепису і статистичних даних при Окружних Радах Краю.

§ 12. Члени Крайової Ради[ред.]

Представники у Крайову Раду обираються на 3 роки, третина з їх першого року виходить по жеребу, по черзі. Члени Крайової Ради, вислані округами, оказують видані їм Окружними Радами уповноваження і посвідчення про обрання – відбитки постанов засідань Окружного з’їзда Секретаріятові Ради для перевірки, котрий, по затвердженню уповноваження, видає їм постійні посвідчення як членам Крайової Ради.

§ 13. Одповідальність членів Крайової Ради[ред.]

Члени Крайової Ради є відповідальні за свою діяльність перед організаціями, які їх вислали і надали їм уповноваження з наказами, і котрі можуть їх перед кожною сесією Крайової Ради перебірати.

§ 14. Термін сесій Крайової Ради[ред.]

Крайова Рада збирається на свої сесії 2-ва рази на рік. Коли є питання надзвичайної ваги, скликає Секретаріят членів Крайової Ради на засідання надзвичайної сесії.

§ 15. Президія Крайової Ради[ред.]

Нарадами сеі Крайової Ради керує обрана на це щоразу президія у складі, ухваленому сесією.

§ 16. Порядок денний сесій Крайової Ради[ред.]

Денний порядок нарад установлює сама Крайова Рада на підставі проекту Секретаріяту і внесень членів Крайової Ради. Вносить постанови по усім питанням і передає їх Секретаріятові для вказівок і виконання.

§ 17. Кошти і обрахунки Крайової Ради[ред.]

Крайова Рада ухвалює обрахунок майбутніх прибутків і видатків Секретаріяту і вказує джерела прибутків і засоби одержання коштів у народний фонд українства Далекого Сходу.

§ 18. Оголошення постанов Крайової Ради[ред.]

Постанови Крайової Ради, які приймаються на сесії, подаються усім Окружним Радам і Крайовій Владі як рівнож оголошуються у місцевих і крайових часописах для повідомлення українського громадянства.

§ 19. Діяльність Крайової Ради[ред.]

Крайова Рада стежить і керує діяльністю Окружних Рад і крайових українських організацій і дбає про поширення національної і політичної свідомості, піднесення освітнього і культурного рівня і матеріяльного добробуту серед працюючого населення і про охорону інтересів української людності на Далекому Сході, перед Крайовою і місцевою владою, через свій виконавчий орган – Секретаріят: веде докладний перепис /реєстрування/ як усього українського населення краю, так і усіх українських організацій і має з усіма інституціями ділові зносини.

§ 20. Підвалини діяльності Крайової Ради[ред.]

Уся діяльність Крайової Ради керується постановами українських Далекосхідних Крайових З’їздів. Крайова Рада дбає про полагодження своєї діяльності з державними актами уряду і постановами законодавчих народніх органів Сибіру і України.

§ 21. Секретаріят Крайової Ради[ред.]

Виконавчим органом Крайової Ради є Секретаріят з 5-7 осіб і трьох до них кандидатів, які є одповідальні за свою діяльність перед Крайовою Радою, і, на випадок висловленого йому Крайовою Радою недовірря, уступає, а усі справи і ведення урядування передає новообраному урядові.

§ 22. Місце урядування[ред.]

Місце урядування Секретаріяту призначає Крайова Рада і у тім же місці відбуваються і сесії Крайової Ради.

§ 23. Діяльність Секретаріяту Крайової Ради[ред.]

Секретаріят Крайової Ради працює постійно у місці, призначеним Крайовою Радою на підставі виробленого Радою регуляміну. Впроваджує біжучі справи, виконує постанови і накази Крайових З’їздів і Крайової Ради. Для розгляду і полагодження справ особливої вдачі організує /закладає/ Секретаріят Комісії й відділи з запроханнями досвідчених осіб, які є перед Секретаріятом одповідальні.

§ 24. Про кошти[ред.]

Крайова Рада і її Секретаріат як урядовий орган української людності на Далекому Сході має утримуватись державними коштами, а тимчасово коштами українського громадянства через самооподаткування особисто організацій і українських громад.

§ 25. Про з’їзд[ред.]

Найвищою владою установчою і санкційною вдачі у краю по усім справам і питанням українського життя є українські Далекосхідні з’їзди, котрі скликаються Секретаріятом по постановам Крайової Ради, чи по бажанню 3-х Окружних Рад Далекого Сходу у місці і часі, ухваленому Крайовою Радою.

Джерела[ред.]

Копія. Машинопис. ЦДАВО України: Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 381. – Арк. 215-216 зв.