Перейти до вмісту

Коран (Якубович)/Сура 20

Матеріал з Вікіджерел
Коран
Переклад смислів українською мовою 

пер.: Михайла Якубовича

Сура 20. Та Га
• Інші версії цієї роботи див. Сура 20 2017
СУРА 20. ТА ГА
 
Ім'ям Аллага Милостивого, Милосердного!
 

1. Та. Га.

2. Ми зіслали тобі Коран не для того, щоб завдати тобі страждань,

3. а тільки як згадку для тих, хто боїться.

4. Зіслав його Той, Хто створив землю й високі небеса.

5. Милостивий утвердився на троні,

6. Йому належить те, що на небесах і на землі, й те, що між ними, а також те, що під землею.

7. Чи промовлятимеш уголос, [чи ні] — воістину, Він знає таємне й найбільш приховане!

8. Аллаг! Немає бога, крім Нього, Йому належать найпрекрасніші імена!

9. Чи дійшла до тебе розповідь про Мусу?

10. Коли Він побачив вогонь і сказав своїм людям: «Зачекайте, я помітив вогонь! Можливо, я принесу вам від нього головню чи знайду за вогнем правильний шлях!»

11. І коли він підійшов туди, то покликали його: «О Мусо!

12. Воістину, Я — Господь твій! Зніми взуття своє, воістину, ти опинився у священній долині Тува!

13. І Я обрав тебе. Слухай те, що відкривається тобі!

14. Воістину, Я — Бог і немає бога, крім Мене! Тож поклоняйся Мені й звершуй молитву, щоб пам'ятати про Мене!

16. Нехай не відвертає тебе від Часу той, хто не увірував у нього та йшов за своїми пристрастями. Інакше ти загинеш!

17. А що це в твоїй правій руці, Мусо?»

18. Той відповів: «Це — моя палиця. Я спираюся на неї, збиваю листя для своїх овець і для іншого вона годиться».

19. Аллаг сказав: «Кинь її, Мусо!»

20. Він кинув її і палиця обернулася на змію та швидко поповзла!

21. Аллаг сказав: «Візьми її та не бійся! Вона стане тим, чим була.

22. Поклади свою руку за пазуху й знайдеш її чистою, без жодних плям. Ось тобі ще одне знамення,

23. щоб Ми показали тобі Наші великі знамення!

24. Іди до Фірауна, бо, воістину, він несправедливий!»

25. Муса сказав: «Господи! Розкрий серце моє

26. і полегши справу мою!

27. І розв'яжи вузол на вустах моїх,

28. щоб розуміли вони слова мої.

29. І дай мені помічника з родини моєї,

30. Гаруна, брата мого,

31. і додай мені сил через нього,

32. та зроби спільником у справі моїй —

33. щоб ми славили тебе часто,

34. й згадували тебе часто!

35. Ти ж бачиш нас!»

36. Аллаг сказав: «Уже дано тобі те, що ти просиш, Мусо!

37. Справді, Ми й перед тим були ласкаві до тебе,

38. коли Ми відкрили твоїй матері те, що відкрили:

39. «Поклади його в скриню та пусти річкою. Річка винесе його на берег, де його підбере Мій ворог і його ворог». Я простер на тебе Свою любов, щоб ти ріс на Моїх очах!

40. Приходить сестра твоя й говорить: «Може, вказати вам на того, хто про нього піклуватиметься?» Так Ми повернули тебе твоїй матері, щоб були радісні очі її, і щоб вона не журилася. Потім ти вбив одну людину, та Ми врятували тебе від смутку й випробовували тебе. Ти пробув довгі роки серед жителів Мад'яну, а тепер прийшов вказаний час, о Мусо!

41. І Я вибрав тебе для Себе!

42. Рушайте ж, ти і брат твій, із Моїми знаменнями та не забувайте згадувати Мене!

43. Ідіть до Фірауна, бо, воістину, він несправедливий!

44. Говоріть із ним лагідно — можливо, він схаменеться або налякається!»

45. Вони відповіли: «Господи наш! Воістину, Ми боїмося, що він одразу скарає нас чи вчинить несправедливо із нами!»

46. Аллаг відповів: «Не бійтеся! Я з вами, чую та бачу!

47. Ідіть до нього та скажіть: «Ми — посланці Господа твого! Відпусти разом із нами інших синів Ісраїля й не знущайся з них. Ми прийшли до тебе зі знаменням від Господа нашого! Мир тому, хто йде прямим шляхом!

48. Воістину, відкрито нам, що скарають того, хто заперечував і відвертався!»

49. Фіраун спитав: «Хто ваш Господь, Мусо?»

50. Той відповів: «Господь наш — Той, Хто дав кожній речі природу її, а потім повів прямим шляхом!»

51. Фіраун сказав «А що з давніми народами?»

52. Муса відповів: «Знання про це — тільки в мого Господа, в Писанні. Не помиляється Господь мій, нічого не забуває!»

53. Він — Той, Хто створив для вас землю ложем і зробив на ній шляхи для вас. Він пролив із неба воду! І Ми виростили завдяки їй пари різних рослин.

54. Споживайте самі й випасайте на них свою худобу! Воістину, в цьому знамення для тих, хто має розум!

55. Ми створили вас із землі й у землю вас повернемо. А потім іще раз виведемо вас звідти!

56. Ми показали йому всі Наші знамення, але він відкинув їх, не визнав

57. і сказав: «Невже ти прийшов, щоб вигнати нас із землі нашої своїми чарами, Мусо?

58. Справді, ми покажемо тобі таке саме чаклунство. Тож признач належне місце й час — щоб не порушили його ні ми, ні ти!»

59. Сказав Муса: «Визначеним часом для вас нехай буде День прикрас. А люди нехай зберуться зранку».

60. Фіраун пішов, зібрав усіх своїх чаклунів і повернувся.

61. Муса сказав їм: «Горе вам! Не зводьте на Аллага наклеп, а то Він вразить карою вас! Нещасний той, хто зводить наклеп!»

62. Ті почали сперечатися між собою, що робити, але говорили вони потайки,

63. й сказали: «Ці двоє — чаклуни. За допомогою своїх чарів вони прагнуть вигнати вас із вашої землі та звести вас із вашого найкращого шляху!

64. Тож приготуйте всі свої хитрощі й вийдіть єдиною лавою! Сьогодні успіху досягне той, хто переможе!»

65. Вони запитали: «О Мусо! Чи будеш кидати [палицю] першим чи, може, будемо перші ми?»

66. Той відповів: «Ні, нехай уже ви будете перші!» І через чари їхні здалося йому, що мотузки й палиці їхні почали рухатися.

67. І відчув Муса страх у душі своїй.

68. Ми сказали: «Не бійся! Воістину, ти подолаєш їх!

69. Кинь те, що в твоїй правій руці, і воно негайно проковтне те, що зробили вони, бо то тільки хитрощі чаклуна! Не переможе чаклун, де б він не був!»[1]

70. І тоді впали чаклуни в земному поклоні й сказали: «Ми увірували в Господа Муси й Гаруна!»

71. [Фіраун] сказав: «Невже ви повірили йому без мого дозволу?! Воістину, він — ваш наставник, той, хто навчив вас чар! Я накажу відрубати вам руки й ноги навхрест і розіпнути вас на пальмових стовбурах! Тоді ви дізнаєтесь, чия кара сильніша й довговічніша!»

72. Вони відповіли: «Ми не віддамо тобі переваги перед тим, що прийшло до нас із ясних доказів, і перед Творцем нашим. Кажи свій вирок! Але ж він чинний тільки в цьому житті!

73. Воістину, Ми увірували в Господа нашого, щоб простив Він гріхи наші й чаклунство, до якого ти силував нас. А Аллаг — Кращий та Вічний!»

74. Хто постане перед Господом своїм грішником, той опиниться в геєні, де він не помре й не буде жити.

75. А ті, які постануть перед Ним віруючими, які робили добрі вчинки, ті опиняться на найвищих ступенях —

76. у садах Едену, де течуть ріки. І будуть вони там вічно! Це — винагорода для тих, хто очистився.

77. Справді, Ми відкрили Мусі: «Вийди вночі разом із Моїми рабами й проклади для них суху дорогу в морі! Не бійся, що тебе наздоженуть, і не лякайся!»

78. Фіраун вирушив їм навздогін разом зі своїм військом, але море накрило його.

79. Так Фіраун ввів свій народ в оману й не повів правильним шляхом.

80. О сини Ісраїля! Ми врятували вас від ворога! Та Ми ще раніше обіцяли вам це на правому схилі гори. Також Ми дарували вам манну й перепелів.

81. їжте блага, якими Ми наділили вас, але не порушуйте дозволеного, інакше впаде на вас Мій гнів. Той, на кого впав гнів Мій, гине!

82. Воістину, Я прощаю тим, які покаялися, увірували, робили добро та йшли далі прямим шляхом!

83. Чому ти так швидко залишив свій народ, о Мусо?

84. Той відповів: «Вони йдуть слідом за мною! Я ж поспішав до Тебе, Господи, щоб Ти був задоволений мною!»

85. Аллаг сказав: «Ми випробовували народ твій після того, як ти пішов! їх збив із прямого шляху самарянин!»

86. Тож Муса повернувся до народу свого розгніваним і засмученим. Він вигукнув: «О народе мій! Хіба Господь ваш не дав вам прекрасної обіцянки? Чи надто тривалим видався вам цей строк, чи, може, ви хочете, щоб упав на вас гнів Господа вашого, і тому ви порушили те, що обіцяли мені?»

87. Вони відповіли: «Ми не порушували обіцянки, даної тобі. Але ж ми несли важкий тягар — прикраси того народу. Ми жбурнули їх [у вогонь] — так само зробив і самарянин».

88. Він виплавив їм подобу тільця, яка ще й ревла та сказав: «Оце — ваш Господь і Господь Муси, але він забув Його».[2]

89. Невже вони не бачили, що він не говорить із ними й не може ні завдати їм шкоди, ні принести користі?

90. Справді, Гарун уже говорив їм: «Народе мій! Вас лише спокушають цим! Воістину, ваш Господь — це Милостивий! Ідіть за мною та слухайтесь наказів моїх!»

91. Вони відповіли: «Ми не перестанемо поклонятися йому, поки не повернеться до нас Муса».

92. А той сказав: «О Гаруне! Що завадило тобі, коли ти побачив оману їхню,

93. йти за мною? Чому ти не послухався мого наказу?»

94. Той відповів: «О сину моєї матері! Не тримай мене за бороду й за голову! Я боявся, що ти скажеш: «Ти посіяв розбрат між синами Ісраїля та не послухався слова мого!»

95. Муса сказав: «О самарянине! А ти чого хотів?»

96. Той відповів: «Я бачив те, чого не бачили вони. Я взяв жменю піску зі слідів посланця й кинув її [у вогонь], бо саме так я захотів зробити!»

97. Муса вигукнув: «Вийди геть! Воістину, в нинішньому житті ти будеш говорити: «Не торкайтеся мене!» І чекає тебе обіцяне й не омине тебе воно! Поглянь на свого бога, якому ти поклонявся: ми неодмінно спалимо його, а потім розвіємо попіл над морем!

98. Ваш Бог — тільки Аллаг, окрім Якого немає бога, і Він осягає знанням кожну річ!»

99. Так Ми розповідаємо тобі звістки про те, що вже минуло. І Ми дали тобі від Себе нагадування!

100. І хто відвернеться від цього, той понесе в День Воскресіння важкий тягар.

101. І буде він із ним вічно. Який же лихий цей тягар!

102. Того Дня засурмлять у ріг, і буде зібрано грішників, і будуть вони синьоокі.

103. Вони розмовлятимуть одне з одним пошепки: «Воістину, ви пробули там лише днів із десять!»

104. Ми краще знаємо про те, що вони кажуть — навіть коли говорить найкращий із них: «Ви пробули там тільки день!»

105. Тебе запитують про гори. Скажи: «Мій Господь розвіє їх на порох

106. і перетворить на рівну пустелю.

107. І ти не побачиш там ні урвища, ні пагорба!»

108. Того Дня вони підуть за глашатаєм і не зможуть ухилитися від нього. Голоси будуть смиренні перед Милостивим, і ти не почуєш нічого, крім шепоту.

109. Того Дня не допоможе нічиє заступництво — крім тих, кому дозволив це Милостивий і чиїм словом Він задоволений.

110. Він знає їхнє минуле й майбутнє, а вони не здатні осягнути Його знанням.

111. І будуть вони принижені перед Живим, Сущим. І розчарується той, хто ніс тягар своєї несправедливості!

112. А хто робив добро й був віруючим, той нехай не боїться ні несправедливості, ні образи!

113. Так Ми зіслали Коран арабською мовою та роз'яснили в ньому погрози. Можливо, вони боятимуться, або ж він буде їм нагадуванням!

114. Всевишній Аллаг, Істинний Володар! Тож не поспішай із Кораном, поки не буде завершено одкровення тобі. Скажи: «Господи, додай мені знання!»

115. Раніше Ми взяли завіт із Адамом, але він забув його. І Ми не знайшли в ньому рішучості!

116. І коли Ми сказали ангелам: «Вклоніться низько Адаму!» — то вклонилися всі, крім Ібліса, який відмовився.

117. Тоді Ми сказали: «О Адаме! Воістину, це — ворог тобі й дружині твоїй! Стережися, щоб не вигнав тебе з раю, а то будеш ти нещасним.

118. Тут ти не голодуватимеш, не ходитимеш роздягнений,

119. не страждатимеш від спраги й від спеки!»

120. Але почав нашіптувати йому шайтан, говорячи: «О Адаме! Чи не показати тобі дерево вічності й неминущої влади?»

121. Вони скуштували з нього та й побачили наготу свою. І почали прикриватися листям із дерев райських. Не послухався Адам Господа свого й заблукав.

122. Але потім Господь обрав його, прийняв каяття й наставив на прямий шлях.

123. Аллаг сказав: «Вийдіть із раю обоє! Нащадки ваші будуть ворогами одне одному! Та якщо Я дарую вам Свій прямий шлях, то той, хто буде йти цим прямим шляхом, не заблукає та не буде нещасним.

124. А той, хто відвернеться від Мого нагадування, той матиме важке життя, а в День Воскресіння Ми піднімемо його сліпим!»

125. Він скаже: «Господи! Чому ти воскресив Мене сліпим? Я ж був зрячим!»

126. Аллаг скаже: «Так само, як Ми показували тобі Наші знамення, а ти забув їх, і ти будеш забутий сьогодні!»

127. Отак Ми винагороджуємо тих, хто був порушником та не увірував у знамення Господа свого. А покарання в наступному житті — сильніше й довговічніше!

128. Чи не привело їх на прямий шлях те, що Ми знищили стільки поколінь перед ними! Вони ходять по руїнах домівок їхніх — у цьому знамення для обдарованих розумом!

129. Якби не попереднє слово Господа твого та не встановлений строк, [покарання] було б негайним!

130. Май терпіння до того, що вони кажуть, і прославляй Господа свого перед сходом і заходом сонця; прославляй у нічні часи та вдень — можливо, ти будеш задоволений!

131. Не заглядайся на те, чим Ми наділили деяких людей, щоб випробувати їх. Це — блиск земного життя, а винагорода Господа твого краща й довговічніша!

132. Накажи своїй родині звершувати молитву й будь у ній терплячим. Ми не просимо в тебе наділу, а Ми самі наділяємо тебе. А порятунок — для богобоязливих !

133. Запитують [невіруючі]: «Чому він не прийде до нас із якимось знаменням від Господа його?» Та чи не з'явився їм ясний доказ —у давніх сувоях?

134. Якби Ми знищили їх покаранням раніше за [Мухаммада], то вони б сказали: «Господи наш! Чому Ти не відіслав до нас посланця? Ми пішли б за його знаменнями ще перед тим, як стали приниженими й зганьбленими!»

135. Скажи: «Всі чекають [Часу]! Чекайте й ви! Тоді ви дізнаєтеся, хто йде прямим шляхом!»

——————

  1. Муса (мир йому!) кинув палицю, яка перетворилася на змію та проковтнула «мотузки й палиці» чаклунів.
  2. Як пояснюють тлумачі, «подоба тільця» ревла завдяки спеціальним отворам, у які заходив вітер.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.