Коран (Якубович)/Сура 7
| ◀ Сура 6 | Коран Переклад смислів українською мовою пер.: Михайла Якубовича Сура 7. Аль-Араф (Загорожі) |
Сура 8 ▶ |
|
1. Аліф. Лям. Мім. Сад.
2. Ми зіслали тобі Писання не для того, щоб у грудях твоїх була через нього тривога, а щоб ти застерігав ним, і як згадку для віруючих!
3. Тож ідіть за тим, що зіслано вам від Господа вашого, і не йдіть за іншими покровителями замість Нього! Як же мало ви про це пам’ятаєте!
4. Скільки селищ Ми вигубили! Наша кара прийшла до них уночі, або коли вони спочивали опівдні!
5. Коли прийшла до них кара Наша, то сказали вони: «Воістину, ми були нечестивцями!»
6. Ми неодмінно запитаємо тих, до кого приходили посланці. Ми неодмінно запитаємо й самих посланців!
7. Ми неодмінно розповімо їм зі знаннями [про їхні вчинки]; адже Ми не були відсутніми!
8. Того Дня важитимуть правильно. Чия шалька буде важкою, ті матимуть успіх,
9. а чия шалька буде легкою, ті втратять самих себе, адже вони несправедливо ставилися до Наших знамень!10. Ми дарували вам силу на землі й дарували вам засоби для існування. Як мало ви дякуєте!
11. Ми створили вас, надали вам образ ваш, а потім сказали ангелам: «Вклоніться Адаму!» І вклонилися всі, крім Ібліса, який не був серед тих, які вклонилися!
12. Аллаг сказав: «Що завадило тобі поклонитися, коли Я наказав це тобі?» Той відповів: «Я кращий за нього! Ти створив мене з вогню, а його Ти створив із глини!»
13. Він сказав: «Залиш це місце! Тобі немає чого вивищуватись тут! Вийди, ти будеш одним із принижених!»
14. Той відповів: «Даруй мені відтермінування до того часу, коли їх воскресять!»
15. Аллаг сказав: «Воістину, ти — один із тих, кому дана відстрочка!»
16. Той відповів: «За те, що Ти звів мене, я робитиму засідки проти них на Твоєму прямому шляху!
17. А потім я буду підходити до них спереду, ззаду, справа й зліва — Ти не знайдеш більшості з них вдячними!»
18. Аллаг сказав: «Вийди звідси знеславлений і принижений! Тими з них, які підуть за тобою, Я неодмінно наповню геєну!»
19. «О Адаме! Живи разом зі своєю дружиною в раю. їжте, звідки побажаєте, але не наближайтеся до цього дерева, а то будете нечестивцями!»
20. Шайтан почав намовляти їх, щоб відкрити їм наготу їхню, якої вони не помічали. Він сказав: «Ваш Господь заборонив вам це дерево для того, щоб ви не стали ангелами й безсмертними!»
21. Він поклявся їм обом: «Я для вас — добрий порадник!»
22. Він вивів їх звідти, спокусивши. І коли вони скуштували з того дерева, то відкрилася їм нагота їхня й почали вони прикривати її райським листям. Тоді Господь їхній покликав їх: «Хіба Я не заборонив вам їсти з цього дерева й хіба не казав вам, що шайтан для вас — справжній ворог?»
23. Вони відповіли: «Господи наш! Ми були несправедливі самі до себе! Якщо Ти не простиш нас і не змилуєшся над нами, ми неодмінно зазнаємо втрат!»
24. Він сказав: «Вийдіть! Одні з вас будуть ворогами іншим. На землі буде притулок ваш і користування благами — до певного часу».
25. Він сказав: «Там ви будете жити, там ви будете помирати, і звідти вийдете!»
26. «О сини Адама! Ми зіслали вам одяг, щоб приховали ви наготу вашу, а ще прикраси. Але одяг богобоязливості кращий! Це — знамення від Господа вашого. Можливо, ви замислитесь!
27. О сини Адама! Не дозволяйте шайтану спокусити вас так, як він вивів батьків ваших із раю. Він зірвав із них одяг, щоб вони побачили наготу одне одного. Воістину, він і його рід бачать вас звідти, звідки ви їх не бачите! Воістину, Ми зробили шайтанів покровителями тих, які не вірують!»
28. І коли вони роблять щось огидне, то говорять: «Цього трималися наші батьки — Аллаг наказав нам це!» Скажи: «Воістину, Аллаг не закликає до огидного! Невже ви будете говорити про Аллага те, чого не знаєте?»
29. Скажи: «Мій Господь наказує бути справедливим. Повертайте свої обличчя до Нього в кожному місці поклоніння й кличте Його, щиро сповідуючи Його релігію. Так само, як Він дав вам початок, до Нього ви повернетесь!»
30. Частину з вас Він повів прямим шляхом, а частину справедливо змусив блукати. Замість Аллага вони взяли собі за покровителів шайтанів, і ще думали про себе, що йдуть прямим шляхом!31. О сини Адама! Вбирайтеся в одяг свій, де б ви не здійснювали поклоніння. їжте й пийте, але не понад міру. Воістину, Він не любить тих, які порушують міру!
32. Запитай: «Хто заборонив прикраси, які Аллаг дав Своїм рабам, а також блага з наділу Його?» Скажи: «Вони — для тих, які ще в земному житті щиро увірували в День Воскресіння!» Так Ми пояснюємо знамення для людей, які знають!
33. Скажи: «Воістину, мій Господь заборонив огидні вчинки, відкриті й приховані, інші гріхи й свавілля, додавання Аллагу рівних, про яких Він не зіслав жодного доказу, а ще — коли говорите ви про Аллага те, чого не знаєте!»
34. Кожній громаді — свій час. І коли настає він, то не можуть вони ні відтягнути його, ні наблизити — навіть на годину!
35. О сини Адама! Якщо прийдуть до вас посланці з вас самих, які читатимуть вам Мої знамення, то ті, які будуть богобоязливі й робитимуть добро, не матимуть страху й не будуть вони засмучені!
36. А ті, які вважають Наші знамення за брехню й через гордість свою нехтують ними, вони — жителі вогню! І будуть вони там довіку!
37. Хто ж несправедливіший за того, хто зводить наклеп на Аллага й заперечує знамення Його? Такі отримають частку, визначену їм Писанням. Коли посланці Наші прийдуть за душами їхніми, то запитають: «Де ті, яких ви закликали замість Аллага?» Ті скажуть: «Вони залишили нас!» — і цим засвідчать, що були невіруючими!
38. Скажуть їм: «Увійдіть у вогонь разом із громадами з людей і джинів, які жили до вас!» Завжди, коли входить туди один народ, він проклинає подібних собі! Коли всі вони зберуться там, то останні з них скажуть про перших: «Господи наш! Саме вони збили нас зі шляху! Тож, відплати їм подвійною вогняною карою!» Він скаже: «Кожному відплатять подвійно, але ви цього не знаєте!»
39. Перші з них скажуть останнім: «Немає у вас переваги над нами, тож скуштуйте кари за те, що робили ви!»
40. Воістину, для тих, які заперечували Наші знамення й через гордість свою нехтували ними, не відкриються брами небесні, й не ввійдуть вони до раю, доки не пройде верблюд крізь вушко голки. Так Ми винагороджуємо грішників!
41. У пеклі на них чекатимуть ложа, а над ними — покривала. Так Ми винагороджуємо нечестивців![1]
42. А ті, які увірували й робили добро — а Ми не вимагаємо від людини понад її можливості — вони є жителями раю й будуть вони там довіку!
43. Ми очистимо їхні серця від ненависті, а під ними тектимуть річки. Вони скажуть: «Хвала Аллагу, який привів нас сюди. Ми б не йшли прямим шляхом, якби Аллаг не повів нас ним! Посланці Господа нашого приходили з істиною!» їм буде сказано: «Оце рай. Ви успадкували його за те, що робили!»
44. Жителі раю звернуться до жителів вогню: «Ми переконалися, що обіцяне нам Господом нашим — істина! Чи переконалися й ви, що обіцяне Господом вашим — істина?» Ті скажуть: «Так!» І глашатай проголосить усім: «Нехай же буде прокляття Аллага над нечестивцями,
45. які збивають інших зі шляху Аллага, прагнуть викривити його й не вірують у наступне життя!»46. Між обома групами буде перепона; а на загорожі — чоловіки, які впізнають тих за їхніми ознаками. І звернуться вони до жителів раю: «Мир вам!» Але вони поки не ввійдуть туди, хоч і бажатимуть цього!
47. А коли їхні погляди зупиняться на людях пекла, то скажуть вони: «Господи наш! Не вміщай нас туди разом із нечестивими людьми!»
48. Мужі на загорожах звернуться до людей, яких вони впізнають за їхніми ознаками: «Не допомогло вам ні зібране вами, ні зверхність ваша!
49. Хіба ж це не ті, про яких ви клялися, що вони ніколи не матимуть милості від Аллага?» Скажуть їм: «Увійдіть до раю! Не матимете ви страху й не будете засмучені!»
50. І звернуться жителі вогню до жителів раю: «Пролийте на нас воду або те, чим наділив вас Аллаг!» Ті скажуть: «Воістину, Аллаг заборонив це для невіруючих,
51. які сприйняли свою релігію як гру й забаву та яких звабило мирське життя!» Сьогодні Ми забудемо їх так само, як вони забули про зустріч із Нами в цей День і як відкинули Наші знамення!
52. Ми дарували їм Писання, пояснивши його зі знанням, дарували як прямий шлях і милість для віруючих людей!
53. Невже вони, замість виконання обіцяного, чекають чогось іншого? Того Дня, коли це здійсниться, скажуть ті, які раніше забули про [Писання]: «Посланці Господа нашого приходили з істиною. Чи маємо заступників, які б заступилися за нас? Чи повернуть нас назад, щоб ми робили не те, що робили раніше?» Вони втратили самих себе. Залишили їх ті, кого вигадували вони!
54. Воістину, ваш Господь — Аллаг, Який створив небеса й землю зашість днів, а потім утвердився на троні. Він покриває ніччю день, який швидко наздоганяє її. Сонце, місяць і зорі покірні Йому. Хіба не Йому належить творити й вирішувати? Благословенний Аллаг, Господь світів!
55. Кличте Господа свого покірно й потаємно. Воістину, Він не любить тих, які порушують межі!
56. І не поширюйте безчестя на землі після того, як вона стала кращою. Кличте Його зі страхом і надією. Воістину, милість Аллага близька до тих, які роблять добро!
57. Він — Той, Хто посилає вітри добрими вісниками Своєї милості! І коли вони приносять важкі хмари, Ми приводимо їх до мертвої землі, проливаємо туди воду й пророщуємо там усілякі плоди. Так Ми воскрешаємо й померлих — можливо, ви замислитесь!
58. На добрій землі рослини сходять [рясно] з дозволу Господа її, а на поганій ростуть зле. Так Ми пояснюємо знамення для вдячних людей!
59. Ми послали Нуха до його народу. Він сказав: «О люди! Поклоняйтеся Аллагу! У вас немає бога, крім Нього! Я боюся, що впаде на вас кара у Великий День!»
60. Старшина його народу сказала: «Ми бачимо, що ти справді опинився в омані!»
61. Той відповів: «О люди! Я не потрапив в оману. Навпаки, я — посланець від Господа світів!
62. Я передаю вам послання від Господа мого й раджу добро. Від Аллага я знаю те, чого ви не знаєте!
63. Невже ви дивуєтеся тому, що нагадування від Господа вашого прийшло до вас через чоловіка з вас самих, щоб він застерігав вас, і щоб ви були богобоязливі? Тоді, можливо, помилували б вас!»
64. Та вони сприйняли його за брехуна. Ми врятували його й тих, хто був із ним у ковчегу, а тих, які вважали за брехню Наші знамення, втопили! Воістину, вони були сліпими людьми!65. І до адитів Ми послали їхнього брата Гуда. Він сказав: «О люди! Поклоняйтеся Аллагу! У вас немає бога, крім Нього! Невже не матимете страху перед Ним?»[2]
66. Старшина його народу, яка не увірувала, сказала: «Ми бачимо твою дурість і думаємо, що ти — брехун!»
67. Той відповів: «Я не дурний. Навпаки, я — посланець від Господа світів!
68. Я переказую вам послання від Господа свого і я для вас — добрий порадник!
69. Невже ви дивуєтесь тому, що нагадування від Господа вашого прийшло вам через людину з-посеред вас для застереження? Згадайте, як Він зробив вас нащадками народу Нуха та ще й додав вам сили та зросту. Тож згадайте милості Господа вашого — можливо, матимете успіх!»
70. Ті сказали: «Невже ти прийшов із тим, щоб ми поклонялися єдиному Богу й зреклися того, чому поклонялися наші батьки? Покажи нам те, чим ти погрожуєш нам, якщо ти говориш правду!»
71. Він відповів: «Уже впала на вас кара й гнів Господа вашого! Невже ви будете сперечатися зі мною про імена, вигадані вами й вашими батьками? Аллаг не посилав щодо них жодного доказу. Тож чекайте і я почекаю разом із вами!»[3]
72. Із Нашої ласки Ми врятували його й тих, хто був із ним, і вигубили до останнього тих, які вважали Наші знамення за брехню й були невіруючими.
73. А до самудитів [відіслали] їхнього брата Саліха. Він сказав: «Люди! Поклоняйтеся Аллагу! У вас немає бога, крім Нього! Прийшло до вас ясне знамення від Господа вашого. Ось ця верблюдиця Аллага — знамення для вас. Дозвольте ж їй пастися на землі Аллага й не завдавайте їй шкоди, інакше впаде на вас болісна кара!»[4]
74. Згадайте, як Він зробив вас нащадками адитів і розселив на землі, на рівнинах якої ви зводите фортеці й вирубаєте в скелях будинки. Згадайте милості Аллага й не чиніть зла на землі, поширюючи безчестя!»
75. Зверхня старшина його народу сказала віруючим, які були слабкі: «Чи ви знаєте, що Саліх посланий Господом його?» Ті відповіли: «Воістину, ми віруємо в те, з чим його послано!»
76. Горді сказали: «Воістину, ми не віруємо в те, у що віруєте ви!»
77. І вони закололи верблюдицю, не послухавши наказу Господа їхнього, й сказали: «О Саліху! Покажи те, чим ти погрожуєш нам, якщо ти справді з посланців!»
78. І вразив їх землетрус. Лишилися вони мертві в будинках своїх!
79. [Саліх] відвернувся від них й сказав: «О народе мій! Я передав вам послання від Господа мого й радив вам добро. Але не любите ви добрих порадників!»
80. [Відіслали] й Люта. Він сказав народу своєму: «Невже ви будете чинити таку мерзоту, якої не чинив перед вами ніхто з жителів світів?
81. Воістину, в пристрасті ви берете чоловіків замість жінок. Так, ви люди, які порушують межі».
82. Та його народ тільки сказав: «Виженіть їх із селища вашого. Вони - люди, які вважають себе пречистими!»
83. Але Ми врятували Люта разом із його родиною, крім дружини, яка була однією з тих, хто залишився.84. І Ми пролили дощ [із каміння]. Поглянь же, яким був кінець грішників!
85. А до мад’янітів [Ми послали] їхнього брата Шуейба. Він сказав: «О люди! Поклоняйтеся Аллагу! У вас немає бога, крім Нього! Прийшло до вас ясне знамення від Господа вашого. Наповнюйте ж міру й вагу, не обманюйте людей у майнових справах і не поширюйте безчестя на землі після того, як вона стала кращою. Так буде краще для вас, якщо ви віруючі![5]
86. Не чатуйте на кожній дорозі, погрожуючи й збиваючи зі шляху Аллага тих, хто увірував у Нього та намагаючись викривити цей шлях. Згадайте, як вас було мало, а Ми примножили вас. Погляньте, яким був кінець нечестивців!
87. І якщо частина з вас увірувала в те, з чим мене послано, а друга частина не увірувала, то чекайте, поки Аллаг не розсудить між нами! А Він — найкращий із суддів!»
88. І сказала зверхня старшина його народу: «Ми неодмінно виженемо тебе з нашого селища, Шуейбе, і тих, які увірували разом із тобою. Або ж ти повернешся до релігії нашої!» Той відповів: «А якщо ми ненавидимо її?
89. Ми зведемо наклеп на Аллага, якщо повернемося до вашої релігії після того, як Аллаг врятував нас від неї. Не годиться нам повертатися до неї, хіба що цього побажає Аллаг, Господь наш. Наш Господь осягає знанням кожну річ, і на Аллага ми сподіваємося! Господи наш! Розсуди між нами та народом нашим по правді, адже Ти — найкращий із тих, хто вирішує!»
90. Старшина його народу, яка не увірувала, сказала: «Якщо ви підете за Шуейбом, то неодмінно зазнаєте втрат!»
91. Але їх уразив землетрус. Лишилися вони мертві в будинках своїх!
92. Ті, які вважали Шуейба за брехуна, наче ніколи й не жили там. Ті, які вважали Шуейба за брехуна, зазнали втрат!
93. [Шуейб] відвернувся від них і сказав: «Я передав вам послання від Господа мого й радив добро. То як мені сумувати за невіруючими людьми?»
94. У яке б селище Ми не посилали пророка, Ми завжди вражали його жителів злигоднями й лихом — можливо, стануть смиренними вони!
95. Потім Ми заміняли зло благом, щоб вони зазнали добра. Вони говорили: «Батьки наші так само зазнавали прикрощів і радощів!» Але Ми скарали їх так несподівано, що вони цього й не чекали!
96. Якби жителі цих селищ увірували й були богобоязливими, Ми б відкрили їм благословення небес і землі. Але вони вважали це за брехню, тож Ми скарали їх за те, що вони собі здобували!
97. Невже жителі селищ вважали, що Наше покарання не прийде до них уночі, коли вони сплять?
98. Невже жителі селищ вважали, що Наше покарання не прийде до них зранку, коли вони віддаються забавам?[6]
99. Невже вони не мали страху перед хитрістю Аллага? Не мають страху перед хитрістю Аллага люди, які зазнають втрат!
100. Хіба не пояснено тим, які отримали землю в спадок від її колишніх жителів, що, коли Ми побажаємо, скараємо їх за їхні гріхи? Ми запечатали їхні серця, тож не слухають вони!101. Ми розповідаємо тобі звістки про ці селища. їхні посланці приходили до них із ясними знаменнями, але вони не вірили в те, що вже раніше сприйняли як брехню. Так Аллаг накладає печать на серця невіруючих!
102. Ми не знайшли більшості з них відданими завіту. Але Ми знайшли більшість із них нечестивцями!
103. Після них Ми послали Мусу з Нашими знаменнями до Фірауна й наближених його. Але вони вчинили з ними несправедливо. Поглянь же, який був кінець нечестивців!
104. Муса сказав: «О Фірауне! Я — посланець від Господа світів!
105. Я повинен говорити про Аллага лише істину. Я приніс вам ясне знамення від Господа вашого. Тож відпусти зі мною синів Ісраїля!»
106. Той відповів: «Якщо ти прийшов зі знаменням, то покажи його, коли ти один із правдивих!»
107. Він кинув свою палицю, й стала вона справжнім змієм.
108. Він простяг свою руку, тож усі побачили, що вона стала здоровою!
109. Старшина народу Фірауна сказала: «Воістину, він — вправний чаклун!
110. Він прагне вигнати вас із вашої землі! Що ж ви порадите?»
111. Інші відповіли: «Дай час йому та брату його, а по містах розішли вісників,
112. які приведуть до тебе всіх вправних чаклунів!»
113. Чаклуни прийшли до Фірауна й сказали: «Ми маємо отримати винагороду, якщо будемо переможцями!»
114. Той відповів: «Так, і ви будете одними з наближених!»
115. Вони сказали: «О Мусо, або кидай спершу ти, або кинемо ми!»
116. Той відповів: «Кидайте ви!» І коли вони кинули, то зачарували погляд людей, налякали їх і показали великі чари.
117. А Ми відкрили Мусі: «Кидай свою палицю!» І ось стала вона поглинати те, що створили вони!
118. Постала істина й стало марним те, що робили вони!
119. Вони зазнали поразки й повернулися приниженими.
120. Чаклуни впали в земному поклоні
121. й сказали: «Ми увірували в Господа світів,
122. Господа Муси та Гаруна!»
123. Фіраун сказав: «Як, ви увірували в Нього без мого дозволу?! Це ваші хитрощі. Ви задумали їх у місті, щоб вигнати звідти його жителів. Але скоро ви дізнаєтеся!
124. Я накажу відтяти вам руки й ноги навхрест, а потім розіпнути вас усіх!»
125. Ті сказали: «Воістину, ми повертаємося до Господа нашого!
126. Ти мстишся нам за те, що ми увірували в знамення Господа нашого, коли вони прийшли до нас. Господи наш! Даруй нам терпіння й забери нас відданими Тобі!»
127. Старшина народу Фірауна сказала: «Невже ти дозволиш Мусі та його народу поширювати безчестя на землі й зректися тебе й твоїх богів?» Той відповів: «Ми будемо вбивати синів їхніх і залишати в живих жінок їхніх. Ми маємо владу над ними!»
128. Муса сказав народу своєму: «Шукайте допомоги в Аллага й майте терпіння! Воістину, земля належить Аллагу. Він дарує її в спадок тому з рабів Своїх, кому побажає. А найкращий вихід — для богобоязливих!»
129. Ті сказали: «Знущалися з нас як перед тобою, так і після приходу твого». Він відповів: «Можливо, Господь знищить вашого ворога й призначить вас нащадками на землі, щоб побачити, що ви будете робити!»130. Ми скарали рід Фірауна роками посухи й неврожаєм плодів. Можливо, вони замисляться!
131. Коли до них приходило добро, вони говорили: «Це — завдяки нам самим!» А коли їх вражало щось зле, вони приписували це Мусі та його послідовникам. Знаки їхніх нещасть — від Аллага, але ж більшість із них цього не знає!
132. Вони сказали: «Які б знамення ти не показував, щоб зачарувати нас, ми не увіруємо!»
133. І наслали Ми на них повінь, сарану, воші, жаб і кров — як явні знамення. Але вони гордували — вони були зверхнім народом!
134. Та коли впала на них кара, вони сказали: «О Мусо! Попроси для нас у Господа свого те, що Він тобі обіцяв. Якщо ти відвернеш від нас кару, ми повіримо тобі й відпустимо з тобою синів Ісраїля».
135. Ми відвернули від них ту кару до певного часу, але коли він настав, вони порушили обіцянку.
136. Ми помстилися їм та потопили їх у морі за те, що вони вважали Наші знамення брехнею й були до них неуважними!
137. Пригнобленим людям Ми дарували в спадок східні й західні землі, які Ми благословили. За те, що вони терпіли, справдилося прекрасне слово Господа твого про синів Ісраїля. Ми знищили те, що робили Фіраун та його народ, і те, що будували вони!
138. Ми переправили синів Ісраїля через море. Вони прийшли до людей, відданих поклонінню своїм ідолам і сказали Мусі: «О Мусо! Зроби нам бога, такого, як у них!» Той відповів: «Воістину, ви — невігласи!
139. Воістину, буде знищено те, в що вірять ці люди. Марне те, що вони роблять!»
140. Він сказав: «Невже я буду шукати для вас іншого бога замість Аллага, коли Він вивищив вас над усіма жителями світів?»
141. І ось Ми врятували вас від роду Фірауна. Вони завдавали вам страждань, убивали ваших синів, а [собі] залишали живими ваших жінок. У цьому для вас — велике випробування від Господа вашого!
142. Ми визначили Мусі тридцять ночей і додали ще десять, тож загальний час від Господа його становив сорок ночей. Тоді сказав Муса Гаруну, своєму брату: «Будь замість мене над моїм народом, чини справедливо й не ходи шляхом нечестивців!»
143. І коли Муса прийшов у призначений Нами час, і Його Господь заговорив до нього, він сказав: «Господи! Покажися мені, щоб я подивився на Тебе!» Той відповів: «Ти не побачиш Мене, але поглянь на гору. Якщо вона втримається на своєму місці, то побачиш Мене й ти». Але коли Його Господь явив Себе горі, то розтрощив її на шматки, а Муса знепритомнів. І коли він прийшов до тями, то сказав: «Преславний Ти! Я каюся перед Тобою, і я — перший із віруючих!»
144. Відповів Аллаг: «О Мусо! Я вивищив тебе над людьми через Моє послання й Мою розмову з тобою. Візьми те, що Я дав тобі, й будь одним із вдячних!»
145. Ми написали для нього на скрижалях усі повчання й роз’яснення кожної речі: «Міцно тримайся їх та накажи народу своєму триматися того добра, що міститься в них. Я покажу вам притулок для нечестивих!
146. Я відверну від Моїх знамень тих, які поводяться зверхньо на землі без права на те. І яке б знамення вони не побачили, не повірять у нього. І якби побачили прямий шлях, не пішли б ним. Але якщо побачать вони шлях омани, то підуть ним. Це тому, що вважали вони за брехню Наші знамення й були до них неуважні!147. Вчинки тих, які вважали за брехню Наші знамення й зустріч у наступному житті, — марні. Хіба їм не відплатять за те, що вони чинили?»
148. Коли Муса пішов, його народ зробив із прикрас подобу тельця, яка ревла. Хіба вони не бачили, що він не розмовляв із ними й не вказував їм прямого шляху? Та вони взяли його [для поклоніння] — вони були нечестивці![7]
149. А коли вони розкаялися й побачили, що заблукали, то сказали: «Якщо наш Господь не змилується над нами й не простить нам, то ми неодмінно будемо одними з тих, хто зазнав втрат!»
150. Коли Муса повернувся до свого народу, то розгнівався, засмутився й сказав: «Зле те, що ви зробили за моєї відсутності! Невже ви прагнули випередити наказ Господа вашого?» І кинув скрижалі, схопив за голову брата свого й потягнув його до себе. Той заголосив: «Сину моєї матері! Воістину, люди понизили мене й мало не вбили. Не давай ворогам приводу насміхатися з мене й не став мене поряд із нечестивими людьми!»
151. Він сказав: «Господи! Прости мені й моєму брату та введи нас до милості Твоєї! Ти — наймилосердніший із милосердних!»
152. Воістину, на тих, які взяли собі [для поклоніння] тельця, впаде гнів Господа їхнього й приниження в земному житті. Так Ми винагороджуємо наклепників!
153. А щодо тих, які чинили зло, а потім розкаялися та увірували — Господь твій Прощаючий, Милосердний!
154. Коли минувся гнів Муси, він узяв скрижалі, на яких був написаний прямий шлях і милість для тих, хто боїться Господа свого.
155. Муса обрав сімдесят чоловіків зі свого народу, щоб вони прийшли в призначений Нами час. А коли їх уразив землетрус, то [Муса] сказав: «Господи! Якби Ти побажав, то знищив би раніше як їх, так і мене. Невже ти знищиш нас за вчинок якихось нерозумних людей серед нас? Це тільки Твоє випробування. Ти вводиш ним в оману, кого побажаєш, і провадиш прямим шляхом, кого побажаєш! Ти — наш Покровитель, тож прости нам і помилуй нас! Ти — найкращий із тих, хто прощає!
156. Даруй нам найкраще в цьому житті й у житті наступному. Ми повертаємося до Тебе!» Він відповів: «Я вражаю Своєю карою, кого побажаю, але милість Моя охоплює кожну річ! Я дарую її тим, які богобоязливі, які дають закят, які вірують у Наші знамення,
157. які підуть за посланцем, неписьменним пророком, запис про якого вони знайдуть у Таураті та Інджілі. Він накаже їм найкраще й відверне від неприйнятного, він дозволить їм добре й заборонить лихе, він скине з них тягар і пута, які висять на них. Саме ті, які увірують у нього, шануватимуть його, допомагатимуть йому й підуть за світлом, яке буде зіслано йому — вони матимуть успіх!»
158. Скажи: «О люди! Я — посланець Аллага до вас усіх! Йому належить влада над небесами й землею; немає бога, крім Нього, Він дарує життя та смерть! Тож увіруйте в Аллага та Його Посланця — неписьменного пророка, який увірував у Аллага та Його слово. Йдіть же за ним — можливо, підете ви прямим шляхом!»
159. Серед народу Муси є громада, яка веде шляхом істини й чинить згідно з нею.
160. Ми розділили їх на дванадцять колін. Коли народ [Муси] попросив у нього води, Ми відкрили йому: «Удар своєю палицею в скелю!» Звідти забило дванадцять джерел, і кожна людина знала, звідки їй пити. Ми затінили їх хмарою та зіслали їм манну й перепелів: «їжте блага, якими Ми наділили вас!» Вони не скривдили Нас, вони скривдили тільки самих себе.
161. І ось Ми сказали їм: «Живіть у цьому селищі! їжте досхочу, коли схочете й де схочете! Увійдіть до брами, низько вклоніться й скажіть: «Прости нас!» — щоб відпустили Ми гріхи ваші та примножили [винагороду] праведникам!»
162. Несправедливі з них замінили сказані для них слова на інші. Ми зіслали на них кару небесну за те, що вони чинили несправедливість!
163. Запитай їх про селище на березі моря. Його жителі порушили суботу, коли в суботній день до них відкрито припливала риба, але не припливала в інші дні. Так Ми випробовували їх за те, що вони були нечестиві!
164. Деякі з них сказали: «Чому ви повчаєте людей, яких Аллаг однаково знищить або скарає суворою карою?» Ті відповіли: «Щоб виправдатися перед Господом нашим — можливо, вони будуть богобоязливі!»
165. Та коли вони забули про те, що нагадували їм, Ми врятували тих, які відвертали інших від зла, а тих, які були несправедливі, скарали суворою карою за те, що вони були нечестивцями!
166. Коли вони порушили те, від чого їх відвертали, Ми сказали їм: «Будьте мавпами мерзенними!»
167. Ось твій Господь сповістив, що Він неодмінно буде відсилати до них тих, хто вражатиме їх злою карою. Воістину, твій Господь швидкий у покаранні! Воістину, Він — Прощаючий, Милосердний!
168. Ми розділили їх на землі на різні громади. Серед них є праведні й неправедні. Ми випробовували їх добром і злом — можливо, вони повернуться![8]
169. За ними прийшли наступники, які успадкували Писання. Але вони вхопилися за мирські блага й сказали: «Нас буде прощено!» Та якби з’явилися перед ними блага, подібні до цих, вони б однаково вхопилися за них. Хіба не було взято з них завіт Писання, щоб вони говорили правду про Аллага? Вони вивчили те, що в ньому! Наступне життя краще для тих, які богобоязливі, невже вони не розуміють?
170. А щодо тих, які тримаються Писання, звершують молитву, то, воістину, Ми не загубимо винагороди праведників!
171. Ось Ми піднесли над ними гору, наче хмару, і вони подумали, що вона впаде на них. «Міцно тримайтеся того, що дано вам, і згадуйте, що в ньому, — можливо, будете богобоязливі!»[9]
172. Ось твій Господь вивів із плоті синів Адама нащадків їхніх, змусивши свідчити про самих себе: «Чи не Я ваш Господь?» Ті відповіли: «Так, ми свідчимо!» — щоб не говорили ви в День Воскресіння: «Воістину, ми не знали про це!»
173. Або не говорили: «Воістину, батьки наші додавали Господу рівних у поклонінні ще раніше, а ми — їхні нащадки. Невже ти знищиш нас за те, що зробили послідовники брехні?» 174. Так Ми пояснюємо знамення — можливо, вони повернуться!
175. Сповісти їм про того, кому Ми дарували Наші знамення, а він відвернувся від них. Шайтан переслідував його і він став одним із тих, хто блукає![10]176. Якби Ми побажали, то піднесли би його через них, але він вхопився за земне й пішов за своїми бажаннями. Він подібний до пса: коли женеш його, він висуває язика, і коли лишаєш у спокої, він так само висовує язика. Це приклад людей, які вважають Наші знамення за брехню! Перекажи їм цю розповідь — можливо, поміркують вони![11]
177. Поганий приклад людей, які вважають Наші знамення за брехню й кривдять самих себе!
178. Кого Аллаг веде прямим шляхом, той іде прямим шляхом. А ті, кого Він збиває зі шляху, матимуть втрати!
179. Ми створили для пекла багато джинів і людей. Вони мають серця, якими не розуміють, мають очі, якими не бачать, мають вуха, якими не чують. Вони подібні до худоби, але перебувають у ще більшій омані. Вони — невігласи!
180. Аллагу належать прекрасні імена. Тож кличте Його ними й залиште тих, які спотворюють імена Його. їх винагородять за те, що вони робили!
181. Серед Наших творінь є громада, яка веде шляхом істини й чинить згідно з нею.
182. А тих, які вважають Наші знамення за брехню, Ми поступово потягнемо донизу, так, що вони й не знатимуть про це!
183. Я дам їм відстрочку. Воістину, Мої хитрощі могутні!
184. Невже їм не спадало на думку, що їхній приятель не божевільний? Воістину, він — ясний застерігач!
185. Невже не дивилися вони на царство небес і землі, і на кожну річ, створену Аллагом? А, можливо, вже наблизився їхній строк! То в яку розповідь після цієї увірують вони?
186. Кого Аллаг збив зі шляху, тому немає провідника. Він залишить їх блукати в своєму беззаконні!
187. Тебе запитують про Час: «Коли настане він?» Скажи: «Знання про це — в Господа мого! Не відкриє часу його ніхто, крім Нього. Важкий він для небес і для землі! Прийде він раптово!» Тебе питають, наче тобі про це відомо. Скажи: «Знання про це — в Аллага, але ж більшість людей про це не відає!»
188. Скажи: «Я не маю влади зробити собі добро чи заподіяти шкоду, хіба що побажає цього Аллаг. Якби я знав потаємне, то примножив би собі добро, а зло не торкнулося б мене. Воістину, я — застерігач і добрий вісник для віруючих людей!»
189. Він — Той, Хто створив вас із єдиної душі й зробив із неї другу до пари, щоб вона знаходила в ній спокій. А коли він зійшовся з нею, то вона понесла легку ношу й ходила з нею. Коли та стала важкою, вони обоє звернулися до Господа свого: «Якщо Ти даруєш нам благочестиву дитину, то ми будемо вдячні Тобі!»
190. А коли Він дарував їм благочестиву дитину, вони почали додавати Йому рівних у тому, що Він дарував їм. Та Аллаг вищий від того, що Йому приписують![12]
191. Невже вони будуть додавати Йому рівними тих, які нічого не творять і створені самі?
192. Вони не здатні допомогти їм і не можуть допомогти навіть собі!193. Якщо ви покличете їх на прямий шлях, то вони не підуть за вами. Байдуже, будете ви кликати їх чи будете мовчати.[13]
194. Воістину, ті, кого ви кличете замість Аллага — раби, подібні до вас. Тож покличте їх, нехай вони дадуть вам відповідь, якщо ви говорите правду!
195. Чи є в них ноги, якими ходять вони? Чи є в них руки, якими щось беруть? Чи є в них очі, якими вони бачать? Чи є в них вуха, якими чують вони? Скажи: «Кличте своїх ідолів, а тоді хитруйте проти мене й не давайте мені відстрочки!
196. Воістину, мій Покровитель — Аллаг, Який зіслав Писання. Він захищає праведників!»
197. Ті, кого ви кличете замість Аллага, не здатні допомогти вам і не можуть допомогти навіть собі!
198. Якщо ви покличете їх на прямий шлях, то вони не почують. Бачиш ти, що вони дивляться на тебе, але не бачать![14]
199. Прости цих людей, закликай робити добро й залиш невігласів.
200. А якщо шайтан спокушатиме тебе, то шукай захисту в Аллага! Воістину, Він — Всечуючий, Всезнаючий!
201. Воістину, коли богобоязливих торкається спокуса шайтана, вони згадують Аллага й починають розрізняти!
202. А брати їхні підтримують їхню оману й не зупиняються![15]
203. Коли ти не приходиш до них зі знаменням, вони говорять: «Чому не вигадаєш його для нас?» Скажи: «Воістину, я йду за тим, що відкрито мені Господом моїм. Це ясні докази від Господа вашого, прямий шлях і милість для віруючих людей!»
204. Коли читають Коран, слухайте уважно та мовчіть — можливо, вас помилують!
205. Згадуй Господа свого подумки, не вголос, покірно й зі страхом, і роби так зранку та ввечері, й не будь одним із неуважних!
206. Воістину, ті, які біля Господа свого, не гордують поклонінням Йому, славлять Його й низько вклоняються Йому!
——————
- ↑ Як свідчать тлумачі, йдеться про покривала й ложа з пекельного вогню.
- ↑ Адити — народ, який колись жив у південній частині Аравійського півострова.
- ↑ Ідеться про імена, якими адити називали своїх ідолів.
- ↑ Самудити — давній народ, що жив у північній та центральній Аравії.
- ↑ Мад’яніти — народ, який жив у Мад’яні (північно-західна Аравія).
- ↑ «Коли вони віддаються забавам» — тобто кара впаде на них «у стані зайнятості та неуважності» (ібн Касір).
- ↑ Як пояснюють муфассіри — тлумачі Корану, «подоба тельця» була зроблена з золота, і його рев спричиняло повітря, що проходило крізь отвори.
- ↑ «Повернуться від невір’я до єдинобожжя» (аль-Багаві)
- ↑ Мається на увазі гора Сінай (Сінін, Джабаль ат-Тур), яку Всевишній підніс над синами Ісраїля.
- ↑ Більшість коментаторів вважає, що йдеться про Бала’ама (Валаама).
- ↑ Аль-Багаві посилається на Кутайбу й пише: «Пес висовує язик тоді, коли гарчить, коли відпочиває, а також коли страждає від спраги. Саме тому Аллаг навів цей приклад, щоб показати осіб, які вважають Його знамення брехнею: якщо їх повчати, то вони збиваються з правильного шляху, а якщо лишити в спокої, то вони так само збиваються зі шляху — наче пес, якого женеш, а він висуває язика, а якщо не чіпаєш — так само висуває язика».
- ↑ У цих аятах розповідається про життя Адама й Хави (Єви). Коментатори пояснюють, що через хитрощі шайтана Хава назвала свого сина Абд аль-Харісом («раб Харіса»; Харіс — ім’я Ібліса), адже попередні діти — Абд Аллаг («раб Аллага») та Убайд Аллаг («Найпокірніший раб Аллага») — померли. Отож, люди почали додавати Аллагу рівних «у тому, що Він дарував їм» (аль-Багаві).
- ↑ Аль-Багаві коментує: «Позбавлені розуму ідоли не підуть за вами».
- ↑ Ідеться про ідолів: «Вони стоять перед тобою зі своїми намальованими очима й наче дивляться ними, хоч насправді — камені» (ібн Касір).
- ↑ Шайтани «підтримують оману» своїх прихильників із людей, закликаючи їх до непослуху (ібн Касір, аль-Багаві).
Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.