Користувач:В.ДОБРЯНСЬКИЙ/Попередні результати археологічних та спелеологічних досліджень біля печери Теклівська …
| Попередні результати археологічних та спелеологічних досліджень біля печери Теклівська на лівобережжі Дністровського каньйону |
|
Володимир Добрянський (м. Чортків)
Петро Площанський (м. Заліщики)
ПОПЕРЕДНІ РЕЗУЛЬТАТИ АРХЕОЛОГІЧНИХ ТА СПЕЛЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ БІЛЯ ПЕЧЕРИ ТЕКЛІВСЬКА НА ЛІВОБЕРЕЖЖІ ДНІСТРОВСЬКОГО КАНЬЙОНУ
Із метою спелеологічного обстеження і складання кадастру скельних порожнин та виявлення нових старожитностей на території Природного Національного парку «Дністровський каньйон» й довколишніх місцевостей, на початку 2020 року проводилося обстеження печери Теклівська. Вона знаходиться за 0,8 кілометра на північний схід до села Мишків та 2,2 кілометра на південний захід до села Ставки Заліщицького (тепер за новою адміністративною реформою) Чортківського району. Неподалік печери колись знаходилося село Теклівка, яке тепер не існує.
Під час обстеження печери встановлено, що вона знаходиться в лісі Турин за 100 метрів від крайніх будівель колишнього села Теклівка. Її вхід знаходиться на правому схилі струмка Теклівський (права притока потоку Мишківський – права притоки річки Серет) на висоті близько 10 метра від улоговини. Координати печери: 250 48/ 36,8// східної довготи та 480 46/ 02,7// північної широти. Вона відноситься до VI-Б-3 Подільсько-Буковинської карстової області Придністровського Лівобережного карстового району. Її вхідна частина існує з давніх часів, згодом почала розширюватися за ступенем забору в неї піску. Всередині вона простора, схожа на великий зал із колонами та нішами різних розмірів, які сформовані у пісковиках, які були створені таким чином: оскільки над пісковиками залягає шар вапнякових порід, то вода, під час паводків і дощових злив, насичувалася озоном та киснем. Далі, проникаючи через поверхневі шари грунту відбувалися біохімічні реакції, внаслідок чого утворювалася вугільна кислота, яка розчиняла вапняки. Потім насичена кальцитами вода проникала через тріщини вапняків у товсті шари піску і сцементовувала його.
Під час огляду печери Теклівська встановлено, що вона заповнена пісковиками біло-жовтого кольору, які зверху перекривються вапняками, що мають горизонтальну шаруватість та тріщинуватість. У передньому (найбільшому) залі відбувся обвал вапнякових порід зі стелі діаметром 8 та товщиною 1 метр. Менші обвали простежуються в бокових ходах порожнини. Печера має рівне дно, гладку та похилу стелю і стіни. Її довжина сягає 122 метра, площа порожнини 320 метрів квадратних, а об’єм – 470 метрів кубічних. Середня ширина проходів печери Теклівська має 3,2 метра, а середня висота – 1,6 метра.
Біля входу та всередині печери, на стінах зображені не чіткі, сильно пошкоджені написи та окремі літери кириличної та латинської абетки. Сьогодні їх прочитати не можливо, оскільки вони були нанесені відвідувачами на крихку та спресовану породу пісковиків.
Печера Теклівська почала закладатися на початку XIX ст. В 1815 році тут було засноване село Теклівка на землях села Мишків, як присілок села Рожанівка. Cело належало до громади Мишків, домінії Тлусте (тепер смт. Товсте) та циркулу Чортків. Воно назване на честь дочки дідичів тлустенецької волості Теклі Ястшембської з Слонецьких [1, с. 300, 356]. Згідно перепису населення Східної Галичини, у 1900 році в Теклівкі проживало 68, а в 1921 – 100 чоловік [2, с. 101]
У печері Теклівська понад 150 років місцеве населення добувало пісок для господарських потреб, тому із кожним десятиліттям вона розширювалася в об’ємі. Біля входу до печери збереглася поруйнована дорога, яка веде в сторону колишнього села.
Оскільки Теклівка не була давнім населеним пунктом – це не означає, що старожитності більш раннього часу відсутні. Наприклад печера Теклівська розміщена на подовгастому мисі, який зі східної сторони має пологі схили, що омивалися невеликим струмком, і який впадав у лівий берег струмка Теклівського. Протилежна, західна сторона має більш стрімкі й важко доступні схили та заболочену низовину. На цьому мисі помітили давнє укріплення: вздовж східного прясла подовгастого мису чітко простежується прокопаний рів і насипаний над ним вал. На поверхні було знайдено фрагменти кераміки XII-XIII ст. Висловлюємо припущення, що тут знаходилося городище княжої доби, яке функціонувало в якості фортеці. Вона із західного напрямку контролювала сухопутний торговий шлях, а в час військової небезпеки – із фланкової сторони стримувала противника від нападу і охороняла городище поблизу села Більче-Золоте, яке знаходиться поруч, на високому та стрімкому правому березі річки Серет.
Оглядаючи схили протилежного, лівого берега струмка Теклівського старожитностей не виявлено, але локалізовано місце перебування і дислокації гаубичного дивизіону часів I Світової війни. Там було обстежено гарно збережені артилерійські шанці.
Північно-східніше Теклівки, на похилому плато лівого берега струмка Теклівського, знайдено окремі фрагменти кераміки доби пізньої бронзи, ранньозалізного часу та перших століть нашої ери.
Оскільки наші обстеження ще не завершилися, будемо сподіватися на майбутні, плідні результати досліджень у цьому районі.
Список використаних джерел та літератури:
1. Йосифінська (1785-1788) і Францисканська (1819-1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. Показчик населених пунктів – Київ: Наукова думка, 1965 – 356 с.
2. Сіреджук П. Першовитоки. Нариси історії заселення Заліщанщини від найдавніших часів до наших днів - Київ: (б. в.), 1994 – 107 с.
 |
Дозвіл на використання цієї роботи зберігається в архівах системи VRT. Його ідентифікаційний номер 2019101110002048. Якщо вам потрібне підтвердження, зв'яжіться з кимось із користувачів, що мають доступ до системи. |