Піднімайсь, народ! До зброї!
Враз позбудемось лихої
Долі рабської, тюрми!
Піднімайсь, народ, з пітьми!
Хто не любить з нас свободи!
Чи де є такі народи
На великій всій землі,
Щоб не йшли до неї в млі?
Всі народи йдуть до волі,
Що в ясному видноколі
Промениться повсякчас
І ріднить, братає нас.
Не життя без неї люду.
Це вона серця нам будить,
Як весняне сонце ґрунт.
І надії знов ростуть.
Нам свобода, воля краю
Над усе дорожчі, знаю.
Ми їх любим, як один,
Так, як матір любить син.
Вічно скніти, бути битим
За свій труд чекать, просити
Ласки в німця, похвальби?
Хай це чинять лиш раби!
Б’ють кати нас батогами,
Розправляються із нами…
Краще вмремо у бою,
Ніж знеславим юнь свою!
До свободи! До свободи!
Уставайте, смілі, горді,
Із мечами у руках,
Ворогам усім на страх!
Уставай, народе мій,
На побідний правий бій!
31.01.1942 р.
с. Липки
