Користувач:Sarmatæ/Трактат про дві Сарматії
 |
Це пісочниця користувача для сторінки Трактат про дві Сарматії. Пісочниця користувача — це підсторінка сторінки користувача. Вона використовується для тестування, сторінок у процесі редагування і не є частиною бібліотеки Вікіджерел. |
| Трактат про дві Сарматії, Азійську і Європейську, і про те, що в них автор: Матвій із Міхова |
| Мова оригіналу: латинська. Назва в оригіналі: Tractatus de duabus Sarmatiis, asiana et europiana, et de contentis in eis Опубл.: 1517.  Стаття у Вікіпедії
|
.png)
Зміст
[ред.]Лист
[ред.]| Mathias de Miechow | Матвій із Міхова | |
| domino Stanislao Tursoni, antistiti Olomuncensi, | пану Станіславу Турсону, єпископу Ольмюцському, | |
| Mathias de Miechow, artium et medicine doctor, | Матвій із Міхова, доктор мистецтв і медицини, | |
| canonicus Cracouiensis, | канонік Краківський, | |
| pro… sui exilitate famulatum perpetuum cum orationibus et celestis gloriae fruitionem perhennem. | від своєї убогості приносить незмінну готовність служити із молитвами, а також побажання вічних радостей небесної слави. |
| Plures scriptorum orbem terrarum lucubrationibus suis et elucidationibus exararunt, Sarmatias vero, tanquam incognitas, pretervecti dimiserunt. Qui autem aliquicpiam de ipsis posteris scriptis carminibusve relinquere curarunt, indistincte et antiquitate premente, tanquam in media nocte, obscure dixerunt. Et quod intolerabilius est, multa ficta et fabulas inextricabiles nusquam adoptandas adsuper addiderunt. Quemadmodum est: quod ultra Sarrnatias ad oceanum septemtrionalem essent campi Elisii, aura temperatissima, vita placidissima et perpetua, omni amenitate plena; at ubi multorum seculorum decursu senium tediosum incolis displiceret, ex ripis in oceanum sese deiicerent sponte submersuri tedium confectae senectutis sic evasuri. Praeterea posuerunt illic terrae nascentia ambrosia succo predulci et odore suavi, incolas tanquam in paradiso confortantia. Et aurum, quod letificat cor hominis, sine numero et mensura inventum iri. Griffones, aves horridas et rapaces, homines cum equis exacerbantes, atque in aera levantes et deserentes, aurum effodi atque asportari prohibentes. Et amplius aiunt illic astra, solem, lunam et ceteras stellas, perpetuo girantes et lucentes dies temperatissimas ac voluptuosissimas conficere. Quod in toto confictum est et in rei veritate illic aut alibi nequaquam repertum. Ponunt et moderni frapatores Thartarorum gentem terribilem, in campis Sarmatiae Asianae degentem, fore aeviternam, a saeculis in hanc diem in Scithia persistentem, cum tamen sit gens nova et adventicia, a partibus orientis sedibus mutatis paulo plus tricentis annis in Sarmatiam Asiae ingressa et antea non cognita, prout in initio huius opuscoli dicam. Sed et monies Alanos, Hiperboreos et Ripheos, in orbe terrarum nominatissimos, in illis regionibus septemtrionis affirmaverunt et ex eis non minus famosa erupisse flumina, per cosmographos et vates celebres scripta atque decantata, Tanaim, Boristenem Maiorem et Minorem, Volhamque, maximum fluminum, declararunt. Quod cum alienum sit a vero, non abs re, experientia docente, quae est magistra dicibilium, confutandum et reiciendum est, tanquam prophanum inexperteque promulgatum. Scimus quidem et visu cognoscimus praefata flumina tria, magna siquidem, Boristenem, Tanaim et Volham, ex Moskouia orjri et defluere, Minorem vero Boristenem, quem Aristoteles Hipanis, alias Minorem Boristenem appellat, ex Russia superiori cepisse et in Maiorem Boristenem decurrere et ei commisceri. Montes autem Hiperboreos, Ripheos et Alanos nuncupatos illic non existere certo certius scimus et videmus et iam praedictos fluvios ex terra plana consurrexisse ac emersisse conspicimus. | Багато письменників у своїх пошуках і відкриттях проїздили увесь світ, але [дві] Сарматії, які є невідомими, вони обійшли мовчанням і пропустили. Ті ж, хто подбав залишити потомству в своїх творах або віршах хоча б щось про ці країни, говорять неясно і дуже темно як ніч. Ще більше неприпустимо те, що вони від себе додали багато вигадок і заплутаних, нікуди негідних байок. Так, начебто за Сарматіями, біля Північного океану, розташовані Єлисейські поля: клімат там найм'якіший, а життя вічне, сповнене миру й усяких принад; коли ж після багатьох століть тамтешнім людям набридає нудна старість, вони кидаються з круч у океан, щоб потонути і уникнути повної старості. Потім там же припускали місце народження амброзії, солодкої на смак і запашної: нею нібито, як у раю, харчуються місцеві жителі. Там само нібито в безмірній кількості є і золото, що веселить людське серце, але рити і забирати його заважають страшні хижі птахи - грифи: вони нападають на людей і коней, піднімають їх у повітря і скидають вниз. Далі, кажуть, що там зірки, сонце, місяць і інші світила завжди залишаються на небі і безперервно світять, роблячи погоду м'якою і приємною. Все це - суцільні вигадки, які насправді не існують ні там, ні де б то не було. Сучасні окозамилювачі вважають, що страшний татарський народ, який живе в степах Азійської Сарматії, мешкає там споконвіку, від початку століть, а між тим це новий і прийшлий народ, який переселився до Сарматії Азійської зі сходу близько трьохсот років тому або трохи більше, а доти був невідомий. Про це я скажу на початку мого твору. Стверджували також, що в тих північних областях розташовані найвідоміші у світі гори Ріфейські та Гіперборейські, а з них випливають не менш славні річки, які описані й оспівані космографами і поетами: Танаїс, Борисфен Великий і Малий і найбільша з річок Волга. Все це далеко від істини, і незайвим буде, ґрунтуючись на досвіді (загальному учителі), спростувати і відкинути це, як невігласне і неперевірене повідомлення. Ми знаємо і своїми очима бачимо, що вищезазначені три річки (дійсно великі), Борисфен, Танаїс і Волга, починаються і течуть із Московії, а Малий Борисфен, званий у Аристотеля Гіпанісом чи інакше Малим Борисфеном, бере початок у верхній Русі, а потім впадає у Великій Борисфен, сполучаючись із ним. Те що там немає гір, які звуться Гіперборейськими, Ріфейськими і Аланськими, ми знаємо найточніше і бачимо, як і те, що вищезазначені річки виникли і мають витоки на рівнині. | |
| Quare, ut haec et complura alia in Sarmatitis contenta tuae, doctissime praesul, amplitudini vera veraciter enarrarem, subsequens opusculum de duabus Sarmatiis ab antiquioribus minus cognitis nominibus, quibus temporibus nostris nominantur, tibi, domino et patrono meo semper colendissimo, scribere breviuscule, ut res expostulabit, ad incitandum alios, qui maiora noverunt et elegantiori stilo scribere facile poterunt, curabo. Utque, sicut plaga meridionalis cum gentibus adiacentibus oceano usque ad Indiam per regem Portugaliae patefacta est, sic plaga septemtrionalis cum gentibus oceano septemtrionis imminentibus et versus orientem spectantibus, per militiam et bella regis Poloniae aperta, mundo pateat et clarescat | Ось чому, найвченіший владико, я хочу найбільш правдивим чином розповісти твоїй превалебності і про це і про багато іншого, що є в Сарматіях. Я намагатимуся, наскільки можна буде коротко, написати цей невеликий твір про дві Сарматії, які мало відомі стародавнім під сучасними нам іменами. Нехай це буде стимулом для інших, хто знає більше за мене й може писати вишуканішим стилем. Південні краї та приморські народи аж до Індії відкриті королем Португалії. Нехай же північні краї з народами, що живуть біля Північного океану на схід, відкриті військами короля Польського, стануть відомі світу. | |
| Vale, decus meum, praesul dignissime. | Прощавай, моя гордість, найдостойніший владико. |
.png)
І
[ред.]| LIBRI PRIMI | КНИГА ПЕРША |
І.1
[ред.]| Tractatus primus[2] | Трактат перший |
І.1.1
[ред.]| Capitulum primum. Quod duae sunt Sarmatiae. |
Глава перша. Про те, що є дві Сарматії. | |
| Antiquiores duas Sarmatias posuerunt, unam in Europa, alteram in Asia sibi invicem coherentes et contiguas. In Europiana sunt regiones Russorum seu Rutenorum, Lithuanorum, Moskorum et eis adiacentes, ab occidente flumine Vislae et ab oriente Tanai inclusae. Harum regionum gentes olim Getae nuncupabantur. In Asiatica vero Sarmatia nunc commorantur et degunt plura genera Thartarorum, a flumine Don seu Tanai ab occidente usque ad mare Caspium ab oriente contenta. Horum imperia, geneologiae, ritus et mores latitudoque terrarum, flumina et circum circa adiacentia in subscribendis explanabuntur. | Стародавні розрізняли дві Сарматії, сусідні і суміжні одна з одною; одну — в Європі, іншу в Азії. У Європейській є регіони русів або рутенів, литовців, москів та інші, прилеглі до них, між річкою Віслою на заході й Танаїсом на сході. Населення цих регіонів колись називалося гетами. У Азійській ж Сарматії, на просторі від річки Дону або Танаїса на заході до Каспійського моря на сході, нині живе багато татарських племен. Про їхній державний лад, походження, віру та звичаї, обширність земель, про річки і про сусідні області буде сказано нижче. |
І.1.2
[ред.]| Capitulum secundum. De ortu et adventu Thartarorum. |
Глава друга. Про появу і нашестя татар. | |
| Anno domini millesimo ducentesimo undecimo apparuit grandis cometes in diebus mensis maii, decem octo diebus durans et supra Polowczos, Tanaim ac Russiam girans caudamque in occasum porrigens et adventum Thartarorum significans. Unde sequenti anno gens Thartarorum, in illam diem ignota, occiso, ut fertur, proprio rege Dauid de submontibus Indiae conflictisque pluribus nationibus septemtrionis ad Polowczos venit. Polowci siquidem fuerunt gentes secundum latus septemtrionale Euxini maris commanentes ultra Paludes Meotidis, quos alii Gothos appellant. Polowci autem lingua Rutenorum sonant et interpretantur venatiсi seu rapaces, quia sepenumero invadentes eos spoliabant et bona ipsorum rapiebant atque abducebant, quemadmodum et Thartari hisce temporibus faciunt. | ||
| Itaque Thartaris ingredientibus terras Polowczonum postularunt per ambasiatam ipsos principes Rutenorum universis copiis et potentiis se adiuvari, quoniam par exitium et discrimen eos, sicut et Polowczos, expectaret. Supervenerunt autem et Thartarorum nuncii denuntiantes ducibus Russiae, ne immiscerent sese bello et adiutorio Polowczonum, sed potius exterminium eorum, tanquam adversariorum, procurarent. Russitae vero immaturo usi consilio nunciis Thartarorum comprehensis et occisis perrexerunt exercitualiter Polowcis in adiutorium terra marique, videlicet Mscislaus Romanowicz cum militia Kiouiensi, Mscislaus Mscisclawicz cum militia Haliciensi, item ceteri duces Russiae, Wladimir Rurikowicz, duces Cirneouienses, et duces Smolnenses. Iunctique exercitui omnium Polowczonum pervenerunt in Protolce et abinde, singuli ascensis equis, venerunt duodecim stativis ad fluvium Kalcza, ubj iam Thartari castra metati fuerunt. Et illico respirandi spacio non dato Thartari in eos irruerunt et contritis ac diffugientibus Polowcis acies Rutenorum disiiciuntur plurimaque caede peracta bini duces, Mscislaus Kiouiensis et Cirneouiensis captivantur. Reliqui fugientes, abhominabile dictu, a Polowcis sociis, per quorum terram fugam maturabant, trucidabantur. Equites quoque propter equos, pedites propter vestes occidebantur et in aquis suffocabantur. In illa ergo die Ruteni in pessimum horrendumque inciderunt periculum, quale in terris Russie nunquam auditum est, eaque prima clades extitit, quam Ruteni a Thartaris pertulerunt. Mscislaus autem Mscislawicz, Haliciensis dux, dum ad naves fugiendo pervenisset, superatis fluviis persecutionem Thartarorum veritus, naves abrumpi praecepit abindeque fugax in Halicz pavore et trepidatione plenus pervenit. Vladimirus autem Rurikowicz fuga et ipse salvatus in Kiow perveniens sedem accepit Kiouiensem. Alia vero omnis multitude Rutenorum, dum ad naves fugiendo pervenisset et eas abruptas offendisset, in merorem versa, dum undas tranare non posset, fame contabescens illic consumpta est praeter paucos duces et aliquos eorum milites, qui in lembis fluvios traiecerunt. | ||
| Praeterea anno domini millesimo ducentesimo vigesimo octavo in maxima multitudine Thartari Russiam ingredientes universam terram Rzesanska[3] vastaverunt, ducem occiderunt, senes et impuberes necaverunt, reliquam multitudinem in captivitatem abduxerunt, castra incenderunt. | ||
| Iterum hieme eiusdem anni venerunt Thartari in terram Susdalorum et ea universa vastata ducem Georgium et filios eius pluresque alios Susdalorum principes interfecerunt, castrum Rostow incenderunt, captivos et predam pro libito abduxerunt. Sequenti quoque anno in Smolnensem et Czirneouiensem regiones venientes eas crudelissima caede nulli aetati parcentes pervastaverunt, castra et fortalicia, ex quibus duces et milites pre timore fugerant, incenderunt et onusti captivorum multitudine in terras suas redierunt. |
Примітки
[ред.]- ↑ Латинський текст подано згідно із третім виданням 1521 року: Mathiae de Mechovia. Descriptio Sarmatiarum Asianae et Europianae et eorum, quae in eis continentur. — Cracoviae, 1521. Перше краківське видання 1517 року та друге аугсбурське видання 1518 року використовуються для доповнення, виправлення помилок, уточнень. Відмінності між трьома виданнями вказані у примітках.
- ↑ У виданні 1521 року замість «Tractatus primi» написано «Liber primus. De Sarmatia Asiana».
- ↑ У виданні 1521 року замість «Rzesanska» написано «Rzessensem».
Джерела
[ред.]- Mathiae de Mechovia. Tractatus de duabus Sarmatiis Asiana et Europiana et de contentis in eis [Трактат про дві Сарматії...]. — Cracoviae, 1517.
- Mathiae de Mechovia. Tractatus de duabus Sarmatiis Asiana et Europiana et de contentis in eis [Трактат про дві Сарматії...]. — Auguste Vindelico, 1518.
- Mathiae de Mechovia. Descriptio Sarmatiarum Asianae et Europianae et eorum, quae in eis continentur [Опис Сарматії Азійської та Європейської...]. — Cracoviae, 1521.