креденс

креденс

*Кре́де́нс, су, м. = Кре́денець. Хлопці рядом уставилися від дверей до креденсу. Лепк.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28