|
І ЩЕ ОДНА НІЧ
Моєму батькові з Північного моря.
I.
Я творю уночі — стомлений — коли усе спить.
Усе спить… і багато вмерло.
Запалюю цигарку, встаю — і дивлюсь у ніч.
Що то в шелесті листя шумить?..
То старий знайомий — море.
То його обличчя,
Сиве й суворе — дивиться на сина,
І сльоза спадає на мою
Руку, що чужа лежить, чи хора.
Так, воно синє
І кличе,
І кличе мене до себе.
Але ніч чорна — і багато вмерло
І лежить на цвинтарі ночі.
Так, багато вмерло
(Тільки листя шумує в небі).
II.
Ти не прийдеш, не прийдеш ніколи,
Не росчиниш тихенько дверей,
Не почую милого голоса.
Не візьму руки твоєї.
І коли б чекав до півночі.
Не побачу тебе уві сні.
Тільки листя в небі сокоче,
Мов в огні:
Він не прийде —
Іди!..
III.
Дитячі роки. Весна.
В батька немає грошей.
Вночі немає сна:
Одягти, узути, дати їсти…
Холодно,
Нехороший сон.
Вночі сміється і плаче листя,
Воно — як забутий стогін.
IV.
Залетіли з Німеччини буки,
Вкорінились у вільній землі,
Простяглися могутнії руки
І на захід, на захід пішли.
Повернімось, вернімось додому
Мілійонами буйного зілля,
Прогуркочемо буковим громом,
Проллємось молодим водопіллям.
Й на землі Лібкнехта й Маркса
Вкорінимо рудеє знання,
Й боягузів з самого Марса
Примусимо йти за нами…
V.
Я творю уночі — стомлений — коли усе спить.
Усе спить… і багато вмерло.
Запалюю цигарку, встаю — і дивлюсь у ніч:
Холодне і чисте.
Як перла
Вночі шелестить листя…
|
