|
Віє з поля холодним словом.
По сухій стерні
Ходить Жовтень.
Поля сповнені кров'ю.
Уродили хліб — не тобі…
По сухій землі
Ходить Жовтень.
Син у колисці
ві сні
Люлі, люлі — не спи!
Родився рабом:
Роби…
Чи довго ж?
Птиці в колисці
ві сні.
Знаєш кубельце в рушниці,
Пам'ятаєш, як кулі гули,
Гей добрі залізні птиці
І сплять усі п'ять у кублі.
Ось сина повісять на дубі
З такою ж птицею в грудях.
Люлі, люлі — на дубі
— В грудях —
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
Годі!
Добре рушницю набий,
Цілуй сина,
Виходь і бий
В спину!
|
