Лист Григорія Залюбовського до Михайла Максимовича від 20.11.1864 року

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лист Григорія Залюбовського до Михайла Максимовича від 20.11.1864 року (1864
Григорій Залюбовський
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Див. також: Памяти Г. А. Залюбовскагоу • Цей текст написаний одним з ранніх фонетичних правописів.

20 листопада 1864 року
Харьків.

Високоповажний пане,
Михайло Олександрович!

Перш усёго вибачайте, пане, що я невидомій Вам чоловік, обертаюсь до Вас із ціею річчю, що смів турбувати Вас нею ради тутешних користей. Будучи певний, що Ви не поремствуете на мене за це, я й одваживсь на цей лист. Але едина власна моя користь не дозволила б мені сего: пишу не з-за себе одного.

Нам, харьківцям, дуже б треба, дуже б бажалось володати Вашими літературніми і историчними вчинками, теж Вашими збірками украінських пісень (виданнями років 1827, 34 й 49) й украінськими збірками[1]) але чисто незнаемо, де іх добути. Я засилав прісьбу свою про це і у Петенбурх, і у Москву, і у Одессу, рився і в харьківських книгарнях, але усе по-дурному — нема. Так оце, спіткавши случаем шлях до Вас, я й пишу й покірливе просю Вас, відповідати нам, де б ми змогли найти це усе? Треба б сего усего у Харьків экземплярів по десятку, або-що; не лишне б зовсим було, як би й більш було сих вчинкив на продажі у книгарні. Баллиноі, хоч на коммиссіі, бо потреба на них чуеця не рідко, а особливе на збірки пісень. Коли ласка ваша, шановний пане, оповістіть нас про це. Кажу: „нас“, бо я тут не один малоросс, бажаючий добра своій родині і цінуючий людей, котрі роблять ій добро і не відвертаюця від неі, як сини непотрібні. Нас, кажу, не один, і усі б ми бажали мати Ваши вчинки і видання. Може у Вас е тепер при Вас кілька экземплярів; на цей кінец, звістіть, якім вчинкам яка ціна, і ми хутенько вишлемо Вамъ гроші. Сюди дійшли Ваші „Новыя письма къ Погодину“ [2]) через пана Борисяка. Спасибі Вамъ за них; вони вже сливе усі розійшлысь, або хутко не стане іх.

Подозвольте мені від себе послати Вам два харьківських видання: „Долю“, вчинок молодого писаки — чорноморця Нардеги, і „Не до любови“, вчинок одного полтавського пана Шохина. Просю Вас принята в подарунок; я іх видаведь. Готуеця у нас дечого багато до дрюку і повинно хутко попасти у дрюкарню — дещо і драматичне, і бельлетристичне, і лиричне. Не знаю, коли воно, вийде на світ Божий. Готуеця й збірка на — світ.

Вашу одповідь, коли буде Ваша ласка, просю надіслати шляхом до мене: Григорію Антоновичу Залюбовскому въ Харьковъ, въ книжный магазинъ Баллиной.

Винюсь пред Вами, достоповажний пане, ще раз у цій докуці, що смів Вас турбувати нею, і зостаюсь щиро поважаючий Вас й завжди готовий до послуги

Грицько Залюбовський.

Примітки[ред.]

  1. Незрозуміло, які ще „украіньськи збірки“ має на увазі Залюбовський, крім збірників українських пісень. Можливо було збірники Максимовича „Украинецъ“ 1869 р. або більш ранній „Кіевлянинъ“ (1840, 1841 і 1850 р.).
  2. О старобытности малороссійскаго нарѣчія. Новыя письма къ М. П. Погодину. М, 1863 въ 16 д. л., 70 стр.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1923 року і автор помер щонайменше 100 років тому.