Літопис політики, письменства і мистецтва/1/Ґійом Левассер де Боплан

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
Ґійом Левассер де Боплан
1672 — 6. XII — 1923
(З нагоди 250 років його смерти)

Августин Ґоліцин, видавець „України“ Боплана[1] дописав на підставі архивних вишукань поза Руаном, що Левассер де Боплан народився в 1600. р. Мої вишукання в Руанському архиві підтверджують оцю дату: в реґістрах міста Руану мається документ одного моряка Боплана, жившого в кінці XVII. в. і який в тестаменті підкреслює, що мав родича, народившогося в 1600. р. і служившого у польського короля.

В 1632. р. Боплан залишив військову службу в Франції і поступив на службу Жигмонта III.; йому і його наслідникові Владиславові IV. Боплан прослужив 17 років. Підчас перебування на польській службі Боплан головним чином воював на Україні: бився з козаками, будував міста і фортеці, вимірював, як справжній інженер, простори українські.

Польщу Боплан залишив в 1648. р., як раз коли полумя повстання горіло на Україні. Доля не дала Бопланові змоги боротися з повставшими козаками: навряд чи він жалкував про це…

Поворот Боплана у Францію совпав з великою зацікавленістю французької опінії до подій на Україні: французька княжна Марія-Люїза була польською королевою, і „Gazette de France“ що тижня давала публіці докладні відомости про українсько-польську війну[2].

І ось в 1650. р. в Руані Боплан видав свою першу книжку про Україну. Вона була випущена тільки в кількости 100 примірників і сьогодня її не можливо відшукати; в Національній Бібліотеці в Парижі її немає; здається, немає її також і в Бритійському Музеї[3].

В бібліотеці парижської обсерваторії переховується лист Боплана до славнозвісного в ті часи астронома Говеліуса, який мешкав в Ґданську[4]:

„Мені дуже було жалко залишити Ґданськ і не мати можливости попрощатися з Вами… надсилаю Вам книжку, яка трактує про найшляхетніші і найвизначніші речи українських земель“…

Отже, Боплан вертаючись з України деякий час перебував у Ґданську, де займався виґравируванням своєї мапи України, над якою, як сам він розповідає, працював вісім років. Виконати її він доручив славнозвісному майстерові в Ґданську Вільгельмові Гондіусові, тому самому, що вигравирував портрет гетьмана Богдана Хмельницького.

Боплан з Руану листувався з Гондіусом відносно виконання своєї мапи і між иншим прохав його ознайомити Говеліуса з цією мапою. Увагами Говеліуса Боплан дуже дорожив, бо сам займався питаннями астрономії[5]. Гондіус помер не встигши закінчити мапу і тому вона не малася в першому виданні[6]. Замісць її була лише частина карти, не така перфектна[7].

Перше видання, накладом 100 примірників, було складено тільки для друзів, але „позаяк богато осіб, що бачили її, не тілько не знайшли її неприємною, але навпаки дуже прихильно поставились до неї“, видавець руанський Жак Кайю дістав від Боплана дозвіл на друге, значно доповнене видання. Воно й вишло в світ в 1660. р. in 4⁰ в Руані, має 112 сторінок, 6 малюнків і карту України. Повна назва цієї книги Боплана „Опис України, яка містить в собі декілька провінцій Польського Королівства, розположених од меж Московії до границь Трансильванії, а разом їх звичаїв, форм життя і способу ведення війни“.

Твір Боплана вражає перше всього читача мистецькою лаконічностю форми. Иноді, здається, що читаєш коментарії Цезаря або трактат Страбона. Автор описує Україну з ґеоґрафічного боку, вказує промисли її народу, дає відомости про українських селян, долею яких сильно пеклується; спеціяльний розділ Боплан присвячує Дніпрові і його порогам, які сам добре знає, бо не раз переїзжав їх[8].

Україна для Боплана — низка провінцій, земля разом окрема від Польщі і Московії і Трансильванії. Це є країна Козаків, української нації, віра якої є руська і заведена руським князем Володимиром. Вся Україна у нього називається по латині „Ukraina“, а частини її він зве „Pars Ukrainae“ (Поділля, Волинь, Київщина…) Боплан не задовольняється сучасними в його роки відмостями про Україну; він, видко, шукав дещо і в старих книгах, приступних йому. Тому він знає, що Київ був колись „одним з найстарших міст в Европі“, дає докладні описання Київа — незаміниме джерело для дослідувача тої доби. Боплан високо шанує українську націю, вважаючи її здібною до всіх галузів мистецтва. „Всі (Українці) дотепні, відважні і невтомимі. Козаки більш ревниві до своєї незалежности, ніж хто з инших народів.“

В межах України жиє, згідно Бопланові, одна українська нація, яку автор добре знає, бо жив серед неї. Народ на Україні у нього етнично один, через що він дає для населення всіх частин один етноґрафічний опис. На мапі своїй Боплан трактує Україну як окрему країну, поділену на воєводства, котрі уявляють собою соборну Україну[9].

Успіх книги Боплана був надзвичайний. 12. квітня 1661. р. Гюсцій, славнозвісний, французький вчений, який добре знав українську справу, запитує у приятеля теж вченого Бошюрта: „Читали Ви цікаву книгу Левассера про Україну? У нас богато розмовляють про неї.“

А щоби знати, хто були ці „у нас“, треба пригадати собі, що навколо Гюсціуса ґрупувалися такі вчені, як Дюпуі, Блонд, Буйо, Гензіус, Гасенді й т. и., одним словом те, що скадало перший спис Французької Академії.

Де Тот, шведський посол у Парижі і приятель відомої пані Севінье, надсилає їй книгу Боплана. „Mercure de France“ в свойому числі від листопада 1660. р. в низці „цікавих книг“ містить „курьозний твір Боплана, який слід читати нині, коли йде війна на Україні“. Навіть суворий і академічний журнал „Journal des Savants“ відгукнувся на твір Боплана, називаючи його „корисною книгою, трактуючою про цікаві і невідомі досі речи“ (1662).

Тому вже на другий рік парижський видавець Лесурд випускає нове видання, яке тогочасні альманахи дуже реклямували.

Мені трапилося знайти слід Боплана, досі невідомий ще, з 1665. р. В архиві Військового Міністерства, в топографічнім відділі, переховується колосальна переписка маршала Вобана, того хто оточив всю Францію фортецями і є основником цілої школи в інженерному мистецтві. Як це не дивно, але переписна Вобана ще досі не видана; годі було мені думати передивити її: на це потрібні роки[10]. Тим більш дякую випадкові, який дав змогу мені натрапити на „Замітку про королівського інженера Боплана Левассера“. Замітка ця, видко, зложена якимсь урядовцем Вобана і є конспектом доклади зі слів самого Боплана. Ось її текст:

„Королівський інженер Левассер де Боплан має за честь представити, що прослуживши 15 років на службі Його Величества небіжа короля, він залишив Францію задля далекої країни Польщі. Там він ознайомився детально з Україною, або країною Козаків, про яку нині так багато пишуть. 18 років п. Левассер де Боплан пробув на Україні, де вів постійну війну з Козаками, будував міста і села, які нині обходять всі часописі через баталії, що відбуваються там. Й. В. польський король небіж Владислав IV. дуже цінив п. Левассера де Боплана і тільки його смерть спонукала останнього залишити Польщу. Нині п. Левассер де Боплан прохає зачислити його знов на королівську службу, якій сподівається віддати своє життя і весь глибокий досвід, який придбав в далекій Україні. П. Левассер де Боплан склав окрему книжку про Україну, яка певне відома ґенерал-поручникові Вобанові“…

Цей цікавий документ освітлює деякі моменти з життя Боплана; він запевнює, що пробув 15 років на службі Й. В.; як припустити, це найбільш певно, що Боплан залишив Україну в 1648. р., де пробув 18 років (в книжці дає дату 17 років), то значить залишив Францію в 1630. р. і значить почав службу в 15 років, що було нерідкою річю в ті часи. Характерно, що Боплан підкреслює зацікавлення європейської опінії Україною, яке, дійсно, було велике в ці часи. Назва Україна не сходила зі сторінок часописів, з мап і атласів. Якась гордість почувається у Боплана, що він перший для Французів заніс на мапу назви „де відбуваються баталії“. Поклик на книжку свідчить, що Вобан — людина взагалі дуже освічена — читав працю Боплана.

Невідомо, чи Боплан був зачислений на службу: я не знайшов його імени в кадрах інженерного корпусу. Помер Боплан 6. грудня 1673. р., як свідчить регістр Руанського архиву, про який згадую вище.

Скрізь в книгозбірнях видатних мужів Франції і других країн зустрічаємо книжку Боплана: у вчених Босюета, Декарта, Буйо, Тевено; в особистій книгозбірні Людовика XIV., у його міністра закордонних справ Ліонея, називавшого працю Боплана „чудовим описанням цікавих країн“[11], і у нещасного Фуке.

В 80-х роках 17. століття книга Боплана вже не істнувала на ринку: в 1730. р. Григор Орлик на лист батька, прохавшого надіслати йому книжку Боплана, писав: „Що торкається описання України Левассера, я шукав у всіх склепах та не знайшов її; кажуть, вже яких 50 років не мається її в продажі.“

Проте ми бачили цю книгу в книгозбірні Вержена — великого французького дипломата Людовика XVI.[12]; кардинала Флері, приятеля Гетьмана Орлика, в Версалі; Вольтера в Фернеї; Марії-Антуанети в Тріяноні; Наполеони в Тюілєрі і в поході 1812. р.; Проспера Меріме в Канні; Елізе Реклю в Веве, коли на вигнанні готував свій велитенський ґеоґрафічний твір, де так добре описав Україну…[13]

І кожний раз, коли французька опінія починає цікавитися Україною, мимоволі її спогади йдуть до норманського шляхтича, який „хоч все життя своє будував окопи, лив гармати і слухав грому смертельної зброї“, на завжди увіковічнив своє імя в Европі описанням країни Козаків.

Згадаємо і ми також память того, хто розповідав Европі, як нарід наш „більше за всіх прагне незалежности“…

Париж, 4. XII. 1923.

Ілько Борщак

——————

  1. ↑ Paris. J. Techener. MDCCCLXI. 8⁰. XV + 203.
  2. ↑ Див. мою „Хмельниччина й тодішня французька преса“, Укр. Трибуна, 1921, № 187, 188.
  3. ↑ Як судити по каталоґу Імператорської Публичної Бібліотеки „Russica“ 1873, I. видання Боплана 1650. р. мається там — воно тут видруковано помилково 1651. р. Наскільки мені відомо, другого примірника цього видання немає ніде. Може хтось зустрічав його?
  4. ↑ Це рідний автоґраф Боплана, який я сподіваюся дати в моїй „Українська справа у Франції“; Голіцин видрукував (op. cit., VIII) цей лист Боплана датований 8. серпня 1651. р. з Руану.
  5. ↑ Після нього залишились праці по астрономії. „Tables des déclinaisons du soleil, dressées pour l`an 1660, Rouen 1662. 4⁰. L'usage de la sphère plate universelle, Havre 1673“.
  6. ↑ Аделунґ, змішавши мапу з книгою Боплана, вважає, що вона також була видрукована в Ґданську „Kritisch-literarische Uebersicht der Reisenden in Rußland bis 1700“. Petersburg, 1846.
  7. ↑ В „Матеріяли по исторіи русской картографіи“, Кіевъ, 1899, 15, читаємо, що „копія з карти, доданої до першого видання книги Боплана, знаходиться в третьому томі Нємцевича „Zbiór Pamiętników…“, але не знаю, чому В. Кордт умістив цю замітку, бо мапи Боплана немає в збірці Нємцевича. Добру копію мапи Боплана дав Бантиш-Каменський; ще кращу Müller в „Sammlung russisher Geschichten“, Bd. VI, 20 і найкращу проф. Ляскоронський в 1901. р. В останні часи С. Шелухин „Назва України“, Відень, 1921.
  8. ↑ Див. мою „Ідея Соборної України в Европі в минулому“, Париж, 1923.
  9. ↑ Назва уступів книги така: Київ; промисли козаків; руська шляхта; селяне; описання Дніпра і Козаків; як дівчата залицяються до хлопців; шлюб селянина; шлюб і свято Пасхи; худоба на Україні; клімат на Україні.
  10. ↑ Я не вказую шифра архиву, бо його властиво немає; листування Вобана класифіковано по рокам, але дуже кепсько. Взагалі в протилежність иншим парижським архивам, архив Військового Міністерства дуже утруднений для праці. Правда, що він і мало приступний приватним особам.
  11. ↑ Discours sur le gouvernement de Pologne. Paris 1679, 112.
  12. ↑ „Нова Україна“ має видрукувати мій етюд про Вержена і Україну.
  13. ↑ Твір Боплана перекладено на латинську мову Коловим, московську Устряловим в 1832. р., англійську в 1704. р. в „Collection of voyages and travels“; німецьку Мюллером в 1780. р. в Бреславі; польську в 1822. р. Нємцевичем; в 1901. р. київський професор Ляскоронський зробив дуже добрий московський переклад Боплана з примітками В. Антоновича і Владимирського-Буданова. Автор цих рядків закінчує нині переклад Боплана на українську мову.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Літопис_політики,_письменства_і_мистецтва/1/Ґійом_Левассер_де_Боплан&oldid=430607