Літо краснеє минуло…

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Літо краснеє минуло,

Сніг лежить на полі;

Діти з хати виглядають

В вікна… шкода волі!


Діти нудяться в хатині,

Нудять, нарікають:

«І нащо зима та люта? –

Все вони питають. –


Он все поле сніг завіяв,

Хоч не йди із хати!

У замкнуті дивись вікна,

Ніде й погуляти!


Сніг з морозом поморозив

Всі на полі квіти…

Десь зима та не скінчиться!»

Нарікають діти.


Ждіте, ждіте, любі діти!

Літо знов прилине,

Прийде мила годинонька,

Як зима та згине;


І заквітне наше поле,

І зазеленіє, –

Знов його весна прекрасна

Квіточками вкриє.




(вірш Лесі Українки, записаний «В дитячому крузі» - 1887 році)

Вперше надруковано в альманасі «Перший вінок», Львів, 1887, стор. 230 – 231, під заголовком «Поле»

Виданий в збірці «На крилах пісень» (Львів 1893р, при сприянні Івана Франка)