Малий льорд/XXX
| ◀ XXIX | Малий льорд пер.: Варвара Літинська XXX. |
XXXI ▶ |
|
Як уже було сказано, сі незвичайні події, які дотикали одної з найзнаменитших анґлійських родин і які мав остаточно рішати суд, не могли лишитися тайною для публики. Дневники розголосили їх небавом по цілім краю. З анґлійських часописий перейшла ся історія до американських, де обудила тим більше зацікавленнє, що оба будучі льорди наслідники походили з Америки. Кружляли найріжнійші здогади, кожда часопись представляла річ інакше, подаючи зовсім відмінні подробиці, а коли був би хто хотів справу пізнати докладно, мусів би хиба все читати, порівнувати і доходити правдоподібности подаваних вістий. Пан Гобз стілько про те начитався, що в кінци все помішалося в його голові і нічого вже не розумів.
Одна часопись подавала, що Седрик був немовлятком у колисці; в другій виступав молодий льорд Фонтлєрой, як кандидат Оксфордського університету, що скінчив уже всі курси і відзначився написаннєм знаменитої грецької поеми. Инша доносила, що був заручений з донькою князя, ще в иншій знов було вже по шлюбі. А ні одна часопись не писала правди, ні одна не знала гарного девятьлітного хлопчика о темних, великих очах, яснім волосю і звинних ніжках.
Не менше розписувалися і про другого льорда, що першому заперечував права до наслідства. Про його матір писали раз, що була Циганкою, то знов Еспанкою, акторкою, танцюристкою. Взагалі не мала вона симпатій в публики; всі часописи згідно доносили, що неприличним і нахабним поведеннєм образила старого ґрафа Дорінкорт, який зненавидів її і старається всяко позбутися і її самої й її сина. А що папери й документи, які представляла, були недокладні, отже вивязався процес, що буде на певно довгий і цікавий, як догадувалися дневники.
Пан Гобз читав усі ті вісти одні по других, аж поки не повстав із них в його умі якийсь хаос, заколот, вир, аж у голові шуміло. Вечером приходив Дік і оба розмовляли, радили без кінця, повторяючи все те саме, роблячи ріжні замітки і спостереження так, що їх розмови тягнулися пізно в ніч. Аж із сих дневникарських описів пізнали оба, яке високе становище займав ґраф Дорінкорт, як великанські мав добра й доходи, в якім величавім замку мешкав. Вправді Седрик згадував про се в своїх письмах, але не так докладно і тому не зробило се на них такого вражіння. Пан Гобз не потрібував тепер студіювати осібних творів, щоби довідатися, що се ґраф, чи анґлійський маґнат. Чим довше про те говорили, тим більше жалували, що всі ті богацтва, почести, достоїнства висувалися з рук їх малого приятеля.
„Адже се неможливе“ — говорив одного дня купець — „щоби не можна тут нічого порадити. Сам не знаю як, але треба би щось радити; не годиться опускати приятелів у потребі, чи вони ґрафи, чи ні“.
На великий жаль, ні пан Гобз, ні Дік не могли нічого видумати, дармо сушили собі голови; мусіли отже обмежитися на писанню до Седрика писем, повних сердечного співчуття і приязни. Оба відповідно до принятого в них звичаю, взаїмно відчитували собі сі письма. От що писав Дік:
»Дорогий Пане Седрику! І я і пан Гобз отримали вість, що нас дуже зажурила. Ми оба повторяємо: Не треба опускати рук, але боронити своєї власности до останку. На світі є богато злих людий, що кривдять неслушно инших. При сій нагоді доношу, що все згадую добродійство, яке ти для мене, пане Седрику, зробив. Мій інтерес іде тепер дуже добре і я не боюся конкуренції. Коли се наслідство дійсно пропаде, то може знов побачимося в Ню-Йорку«.
»Вірний приятель Дік«.
Письмо купця звучало:
Вправді пан Гобз не називав доси хлопчика „паном“, але тепер, коли здобув яке таке виображеннє про ріжницю станів через несподіване вивисшеннє малого приятеля, сказав собі, що не випадало так довірено трактувати хлопця, який мало що не став ґрафом і носив якийсь час титул льорда. Писав отже:
»Дорогий Пане Седрику! Письмо твоє я дістав і бачу, що зле діється. На мою думку в сій справі є якесь обманство і треба бути осторожним. Дві річи хочу тобі сказати. Перше: Звернися до правника і всіми силами борони своєї власности. Друге: Наколиб річи взяли злий оборот і наколиб ти мав утратити і льордівство і ґрафство, вертай тоді до Америки і будь доброї гадки. Маєш тут у коріннім склепі доброго приятеля, що прийме тебе до спілки, як лише доростеш, а тимчасом найдеш разом із матірю в його хаті мешканнє й опіку«.
»Щирий приятель Сіляс Гобз«.