Перейти до вмісту

Малороссійскія приказки/Ведмежый судъ

Матеріал з Вікіджерел
Малороссійскія приказки
Е. Гребенка
Ведмежый судъ
• Інші версії цієї роботи див. Ведмежий суд С.Петербургъ: 1836
ВЕДМЕЖЫЙ СУДЪ.
 

Лысычка подала у судъ таку бумагу:
Що бачыла вона, якъ попеластый вилъ
На паньській вынныци пывъ, якъ мошенныкъ, брагу,
Ивъ сино и овесъ и силь.
Судьею бувъ Ведмидь, вовки булы пидсудки,
Давай воны іого по своіому судыть
Трохи не цилы сутки,
«Якъ можна грихъ такій зробыть!
Воно було-бъ зовсимъ не дыво,
Колыбъ винъ ивъ соби мьясыво,»
Ведмидь сердыто ставъ ревить:
— «А то винъ сино ивъ!» вовки завыли.
Вилъ що-сь почавъ-бувъ говорыть,
Да судьи ричъ іого зъ почынку перебылы
Бо винъ сытенькій бувъ. И такъ опредилылы,
И прыказалы запысать:
Понеже вилъ прызнався попеластый,
Що винъ ивъ сино, силь, овесъ и всяки сласти,
Такъ за таки грихы — іого четвертовать
И мьясо розыдрать судьямъ на ривны части,
Лысычци-жъ ратыци оддать.»