Малороссійскія приказки/Ячмень

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малороссійскія приказки
Е. Гребенка
Ячмень
• Інші версії цієї роботи див. Ячмінь С.Петербургъ: 1836
ЯЧМЕНЬ.
 
Сынъ.
Скажы мени, будь-ласкавъ, тату!

Чого ячминь нашъ такъ порисъ,
Що колоскивъ прямихъ я бачу тутъ багато,
А де-яки зовсимъ схилылыся унызъ?

Мовъ мы неграмотни передъ велыкимъ Паномъ,
Мовъ передъ судовимъ на стійци козаки.

Батько.
Отти прямыи колоски

Зовсимъ пустисеньки, ростуть на ныви даромъ,
Котры жъ поклякнулы — то Божа благодать,
Ихъ гне зерно, воны насъ мусять годовать.

Сынъ.
Того жъ-то голову до неба зволыть драть

Нашъ пысарь волостный, Онысько Харчовытый,
Ажъ винъ, бачу....

Батько.
 Мовчы! почують, будешь бытый.