Малороссійскія приказки/Ячмень

by Е. Гребенка

◀ Лебедь и Гусы

Малороссійскія приказки Е. Гребенка Ячмень

Зузуля та Снигыръ ▶

• Інші версії цієї роботи див. Ячмінь

С.Петербургъ: 1836

ЯЧМЕНЬ.

 

Сынъ.

Скажы мени, будь-ласкавъ, тату!

Чого ячминь нашъ такъ порисъ,
Що колоскивъ прямихъ я бачу тутъ багато,
А де-яки зовсимъ схилылыся унызъ?

Мовъ мы неграмотни передъ велыкимъ Паномъ,
Мовъ передъ судовимъ на стійци козаки.

Батько.

Отти прямыи колоски

Зовсимъ пустисеньки, ростуть на ныви даромъ,
Котры жъ поклякнулы — то Божа благодать,
Ихъ гне зерно, воны насъ мусять годовать.

Сынъ.

Того жъ-то голову до неба зволыть драть

Нашъ пысарь волостный, Онысько Харчовытый,
Ажъ винъ, бачу....

Батько.

 Мовчы! почують, будешь бытый.