Марксистська хрестоматія для юнацтва/2/Історична теорія Маркса
| ◀ Духовна продукція зміняється з матеріяльною | Марксистська хрестоматія для юнацтва. Книга 2 Історична теорія Маркса (Г. Плеханов) |
Процес людської праці ▶ |
|
Г. ПЛЕХАНОВ
За теорією Маркса, соціяльний лад — суспільні відносини людей — пояснюється їхніми економічними відносинами: анатомію громадянського суспільства треба шукати в його економії. Що ж створює такі відносини? Коли-б Маркс став пояснювати їхнє походження поглядами, почуттями або взагалі природою“ людей, то він не минув би тих самих суперечностей, що в них заплутувалися його попередники. Але Маркс пояснює його зовсім по-инакшому.
Щоб жити, люди повинні продукувати. Щоб продукувати, вони повинні певним способом злучаюти свої зусилля, встановити одне з другим певні відносини, що Маркса звуться продукційними відносинами. Сукупність цих відносин і становить економічну структуру суспільства, на підставі якої виростають усі инші (соціяльні) відносини людей і, між иншим, увесь „громадянський побут“, що відогравав таку важливу ролю в теоріях французьких істориків часів реставрації.
За кожної даної доби характер продукційних відносин визначає не „випадок" і не „природа“ людей, а ті природні умови, що в них людям доводиться боротися за своє існування. Від цих умов і перш за все від властивостей географічного оточення залежить стан продукційних сил, що ними розпоряджаються люди. Даному станові продукційних сил відповідають дані видносини продукції, а даним відносинам продукції відповідає даний соціяльний лад, властивості якого. Впливаючи на психіку людей, зумовлюють собою моральний, інтелектуальний і, взагалі, так званий духовний розвиток людей.
Але сам процес продукції й злучення людських зусиль в цьому процесі, збільшуючи запас досвіду, ведуть до дальшого розвитку продукційних сил, від якого виникає й поволі збільшується невідповідність між цими силами з одного боку й продукційними відносинами з другого. Раніше ці відносини сприяли дальшому зростові продукційних сил, тепер вони починають затримувати його. Тоді починається революційна доба суспільного розвитку, що рано чи пізно кінчається руйнацією застарілих продукційних, а, значить, і маєткових відносин і всього „громадського побуту“.
Боротьба проти застарілих продукційних відносин примушує людей критично поставитися не тільки до старого суспільного ладу, але й до тих ідей, до тих почуттів і, взагалі, до тієї „психіки“, що виросла на грунті старого ладу . Революційному рухові в царині суспільних відносин відповідає, тому, революційний рух у царині духовного життя. — „Чи трудно зрозуміти, — кажуть Маркс і Енгельс у другому розділі „Маніфесту“, — що з побутом людей, з їхніми суспільними відносинами, з їхнім суспільним станом міняються також їхні уявлення, погляди, поняття — одне слово, всей їхній світогляд; про що доводить історія ідей, коли не те, що інтелектуальна діяльність переинакшується разом із матеріяльною?“
Така історична теорія Маркса й Енгельса.