Маріупольська газета/1941/8/Рідна церква
| ◀ З Української преси | Маріупольська газета, №8 (18.11.) Рідна церква |
Оголошення ▶ |
|
Продовж довгих віків була Православна Церква в Україні інструментом у руках Москви, що в національній ділянці зміряла засади до повного винищення усякої української окремішности.
Воюючий протихристиянський большевізм, кермований непримиримо ворожо наставленими до христіянства жидами, змагав від самого початку до цілковитого винищення християнської релігії, передусім католицької і православної. Під своїм патронатом зорганізував большевизм воююче безбожництво, що стало одною з установ його насильного володіння, його виконавчі органи: ЧК, ГНУ, вкінці НКВД, винищували духовенство, поруйнували або позамикали церкви, перемінюючи їх на магазини, кіна або льокалі для большовицьких клюбів, чи врешті на протитирелігійні музеї.
Сьогодні з розгромом Совітів настала велика зміна. Після вікового поневолення є змога упорядкувати і справи церковні. Як у всіх ділянках національного життя, так у першу чергу в ділянці церковній мусить щезнути й найменша тінь Москви. Цю історичну вимогу відчуває і щойно визволене українське громадянство, може інколи й підсвідомо й ще як слід незорганізовано та шукає для себе нових шляхів. Шукає їх наглядно й у справах Православної Церкви.
Заходи до усамостійнення Православної Церкви в Україні треба поробити негайно, усуваючи всяку тінь дотеперішньої залежности від Москви. Зрозуміла це національно свідома й активна частина українського громадянства недавно звільнених українських земель, кинувши гасло «Будуймо Рідну Церкву!».
Під таким заголовком поміщено недавно у 3-ому числі тижневика «Кремянецький Вісник» передову статтю. «Доволі вже нам русифікації та польонізації в Церкві! — пише автор передовиці. — Національна рація українського народу вимагає негайної будови української рідної Церкви. Хто цього з духовних не розуміє, хто за цим йти це хоче, того треба випросити з рядів церковних провідників українського народу. Усяким москвофілам не місце в духовнім соборі Української Православної Церкви!…»
Кремянецький часопис поставив справу ясно, що таким не місце в Православній Українській Церкві та що гаслом дня в церковній справі повинно бути: Рідна Церква!
Д-р Степан Баран.