Перейти до вмісту

Минуле України в піснях/Війна з Греками

Матеріал з Вікіджерел

ВІЙНА З ГРЕКАМИ.


Поховавши свою матір,
Знов в поході Святослав:
Він іде уже на Греків,
Він уже й гонців послав.

„Я зову на бій вас, Греки,
Я на Грецію іду,
На лукавство й хитрість вашу
Я полки свої веду“.

І сказали хитрі Греки:
„Святославе, не іди,
На якусь країну іншу
Ти вояцтво поведи.

А у нас земля багата,
Ми заплатимо тобі…
На що будем ми сваритись —
І вмірати в боротьбі?!

Скільки в тебе війська, князю,
Ти скажи нам це одно;
І вояк твій кожний має
Зброю, золото й вино.


І довідавшись про кількість
Святославових полків,
Греки в десятеро більше
Виставляють вояків.

І коли на бій зійшлися,
Князя жах на мент пройняв:
— „Одурили хитрі Греки“!
Гнівно крикнув Святослав.

„Вояки! Як мури стійте,
Не гасіть у серці гнів,
Не вкривайтеся ганьбою
Безсоромних боюнів!

Умремо — ганьби не буде,
Втечемо — на вік ганьба!
Ще нікому не відомо
Чим скінчиться боротьба!

Хай же сурмлять наші сурми,
Лється пісня бойова,
Хай поляже серед бою,
Перша княжа голова…!“

— „Де твоя поляже, князю,
Від ворожої руки,
Там і наші хай поляжуть“! —
Закричали вояки.


І заграли срібні сурми,
І забрязкали мечі,
І земля укрилась трупом,
Кров розілляну пючи.

Як тікав Хозарин битий
І Болгарин й Печеніг,
Так тікали й Греки з бою…
Святослав їх переміг.

О, колиб бажання тільки,
Віра, сміливість, любов!
Так як лицарі колишні,
Билиб ворога ми знов.