Погнала дивчина ягняточки въ поле,
Потеряла ягняточко, несчастная додя.
Пиду я гукаючи, ягняточка шукаючи, а чижъ їого не найду.
Надыбала дивчиночька пипа молодого,
Чи не видавъ мусци - ошче ягняточка мого?
Ни не бачивъ дивчиннонько, видавъ голубонько далыбы ни якого.
Пипъ взятъ ии за ручку и прижавъ, до себе,
Люблю тебе душечко, люблю мое сердечко,
Пидемь мы гукаючи, ягняточка шукаючи, може їого найдемъ.
Онц ходили но мисочку и сили отдыха ты,
Подъ зеленымъ подкусточкомъ, переставъ шукаты,
Що задумалася дѣвчинко своемъ, ягняткѣ? можежъ оно и найдется.
Пипъ начавъ съ дивчиною невижно играти,
И взваливъ на кусочок, ставь ии циловати:
А дивчина вырвавшись побижала до хаты, и росказала все своему батьку.
Винъ хотивъ їого позывати,
Щобъ знавъ якъ съ дивчиною играти;
Но пипъ сховався у дидька
И уже николы не женыхався съ дивчиною, дивчиною чернобровою.
|
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.
Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.
|
