Мої спомини/Від Видавництва
| Мої спомини Від Видавництва |
Вступ авторки ▶ |
|
Книжка, яку оце випускаємо в світ, вводить читача в атмосферу громадського й приватного життя на східній Україні в часі від визволення селян із кріпацтва (1861) аж до українського визвольного зриву (1917–1920) та останньої доби пореволюційних часів (включно з еміґрацією до р. 1930-го).
Перед читачем розкривається довгий тернистий шлях, яким ішло життя родини Русових, а в цім житті маємо відзеркалення життя й діяльности української інтеліґенції за останні 3/4 віку. Як у калєйдоскопі проходить перед нами безліч подій і осіб, обрисованих, правда, похапцем, але дуже яскраво, — подій, що складалися на український визвольний процес, — осіб, які брали активну участь у тому процесі чи тільки творили близьке до українства громадське середовище.
В історії життя й праці родини Русових може найкраще відбивається історія української інтеліґенції за останні 3/4 віку, що характеризується повільним пробудженям в ній почуття культурного звязку з народом, серед якого вона жила, й бажанням праці для нього.
Економічна й культурна убогість національно несвідомої української народньої маси — з одного боку та залежність українського визвольного процесу від загально-московського визвольного руху — з другого накладають свою печать на світогляд української інтеліґенції й визначають характер її громадської діяльности. В споминах С. Русової ми виразно бачимо вузьку культурницьку працю одних (О. Русов), балянсування між українством і загально-московським визвольним рухом та роздвоєння політичної думки й громадської праці в других (С. Русова) й, нарешті, відосібнення від московських впливів молодшого покоління та створення цілком сво-
Ця остання течія захоплює вкінці також старшу ґенерацію, але Самостійна Україна з великим запізненням стала постулятом практичної її політики — і цим у значній мірі треба поясняти той сумний факт, що маси свідомого українського громадянства поневіряються тепер на чужині.
Поза громадським значінням, спогади С. Ф. Русової мають неабияку літературну вартість, бо писані дуже живо й захоплюють читача своєю безпосередністю й щирістю. З рядків спогадів пробивається велика любов Авторки до людей, до свого народу й до рідного краю, для культурного розвою якого вона поклала такі великі заслуги.
Частина споминів Софії Русової, що обіймають час до смерти її чоловіка — О. Русова в 1915 р. (до стор. 197. нашого видання), були первісно видруковані в 1928 р. у Києві, в II і III. книжках збірників „За сто літ“ що виходили за редакцією М. Грушевського у виданнях Всеукраїнської Академії Наук. В дещо переробленім авторкою вигляді ця (не ціла) частина споминів була передрукована на сторінках львівської „Нової Хати“ в 1935 і 1936 pp. Решта споминів (від ст. 198 нашої книжки й до кінця) появляється друком уперше. В манускрипті цеї другої частини споминів довелося поробити, за дозволом авторки, деякі скорочення.
Спомини писала авторка, як видно, похапцем, наворотами, в умовах еміґраційного бурлацького життя, яке не дає можливости ані зосередитись на праці, ані перевірити свою память довідками з літературних і інш. джерел. Тому хід оповідання не скрізь рівний, не скрізь додержана хронольоґія й пропорція в описі подій та характеристиці осіб, часто бракує зазначення часу, до якого відноситься та чи інша подія. Тому в багатьох випадках довелося зробити редакційні поправки, а важніші з них зазначити в редакційних примітках. Зазначені недостачі споминів С. Русової не зменшують їх вартості і Видавництво певне, що українське громадянство прийме їх прихильно.
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в США, тому що вона була вперше опублікована за межами Сполучених Штатів (і не опубліковувалася в США впродовж 30 днів) і була вперше опублікована до 1989 без дотримання формальностей в області авторського права США (поновлення і/або повідомлення про авторське право), а також вона була в суспільному надбанні в її країні походження на дату URAA (1 січня 1996 для більшості країн).