Надія

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.




(найперший з відомих віршів Лесі Українки, писаний в Луцьку 1880 року)

Виданий в збірці «На крилах пісень» (Львів 1893р, при сприянні Івана Франка)

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1887, № 24, стор. 413, з підзаголовком «Пісня заволоки». Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько), засланої царськими приспішниками за участь у революційному русі.