Назва «Україна» в джерелах

Назва «Україна» в джерелах автор невідомий

Стаття у Вікіпедії 

Іпатіївський літопис

1187

...а томъ бо поути разболѣсѧ Володимеръ. Глѣбовичь. болѣсть тѧжкою ѥюже скончасѧ. И принесоша и во свои градъ. Переӕславль на носилицахъ. и тоу престависѧ мс̑ца априлѧ. во. и҃ı дн҃ь и положенъ бъıс̑ во црк҃ви ст҃го Михаила. и плакашасѧ по немь вси Переӕславци. бѣ бо любѧ дроужиноу. и злата не сбирашеть. имѣниӕ не щадѧшеть. но даӕшеть дроужинѣ. бѣ бо кнѧзь добръ. и крѣпокъ на рати. и моужьствомъ крѣпкомъ показаӕсѧ. и всѧкими добродѣтелми наполненъ. ѡ нем же Оукраина много постона^[1].

Переклад:

...У тім же поході розболівся Володимир Глібович недугою тяжкою, од якої він і скончався. І принесли його в город його Переяславль на носилицях, і тут преставився він, місяця квітня у вісімнадцятий день, і покладений був у церкві святого Михайла, і плакали по ньому всі переяславці. Він бо любив дружину, і золота не збирав, майна не жалів, а давав дружині; був же він князь доблесний і сильний у бою, і мужністю кріпкою відзначався, і всякими доброчесностями [був] сповнений. За ним же Україна багато потужила^[2].

1189

...Того же лѣт̑. послашасѧ Галичькии моужи к Ростиславоу к Берладничичю. зовоуще его в Галичь. на кнѧжение. ѡн же слъıшавъ радъ бъıс. испросисѧ оу Давъıда. бѧшеть бо Дв҃дъ приӕлъ его к собѣ. И еха и Смоленьска в борзѣ и приѣхавшю же емоу ко Оукраинѣ Галичькои. и взѧ два города Галичькъıи и ѿтолѣ поиде к Галичю. по ихъ свѣтоу^[3].

Переклад:

...Того ж року послали галицькі мужі [послів] до Ростислава до Берладничича, зовучи його до себе в Галич на княжіння. І він, почувши, рад був, і одпросився в Давида [Ростиславича],— бо Давид прийняв був його до себе,— і поїхав із Смоленська вборзі. І приїхав же він до України Галицької, і взяв два городи галицькі, а звідти пішов до Галича за їх, [галичан], радою^[4].

1213

...Данилоу же возвратившоусѧ к домови. и ѣха с братомъ. и приӕ Берестии. и Оугровескъ. и Верещинъ. и Ст҃олпъ Комовъ. и всю Оукраиноу^[5].

Переклад:

...Данило тоді вернувся додому, і поїхав з братом [Васильком] і забрав Берестій, і Угровськ, і w:ВерещинВерещин, і Столп'є, і Комов, і всю Україну^[6].

1280

...Посем же Левъ восхотѣ собѣ части (собѣ) в землѣ Лѧдьскои. города на Въкраини ^[7].

Переклад:

...Після цього ж Лев захотів частини в землі Лядській — города на Вкраїні^[8].

1283

...посем же придоша Литва. ко Берестью и начаша молвити кнѧзю Володимерови. тъı насъ возвелъ. да поведи нъı коуда а се мъı готовъı. на то есмы пришли. кнѧзь же нача домоути. абы коуда ѣ повести. своӕ бо рать оушла бѧшеть. оуже далече на Болеслава. а оуже рѣкы ростѣкаютьс̑. и воспомѧноу Володимѣръ. ѡже преже того Лестко. пославъ Люблинѣць взѧлъ бѧшеть 31 оу него. село на Въкраиници именемь Воинь.^[9]

Переклад:

...А після цього прийшла литва до Берестія, і стали вони мовити князю Володимирові: «Ти нас підняв, так поведи нас куди. А ми ось готові, на те ми єсмо прийшли». Князь тоді став думати собі, аби куди їх повести, бо його рать пішла була вже далеко на Болеслава, а вже ріки розливаються. І спом'янув Володимир, що раніш перед цим Лестько [Чорний], пославши люблінців, узяв був у нього село на Вкраїниці, за назвою Воїнь.^[10]

Примітки

1. Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908 .— л.227об.
2. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989 . — С. 343.
3. Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908 .— л.230об.
4. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989 . — С. 347.
5. Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908 .— л.249об.
6. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989 . — С. 375.
7. Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908 .— л.292об.
8. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989 . — С. 432.
9. Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908 .— II, 211.
10. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989 . — С. 434.