Настав святий вечір в сорок шостім році

Настав святий вечір в сорок шостім році

Настав святий вечір В сорок шостім році, Сумна наша Україна - Плач на кожнім кроці.

Як почала зірка На небі сіяти, Почав народ до святої Вечері сідати.

Сіли до вечері, Діти ся питають: - Де наш, мамцю, тато, Що не вечеряє?

Мати відповіла: - В далекім Сибіру, Там згадує святий вечір Раненько в неділю.

Там не одна мати За синами плаче. Мала трьох соколів, А тепер не баче.

Один - у Сибіру, Другий - у в’язниці, Третій мусить вечеряти В лісі під ялицев.

Поможи нам, Боже, Це все перебути, Нашу неньку-Україну З кайданів розкути.

З кайданів розкути, Тюрми завалити, Всіх невинних тисячами На волю пустити.

Ой, Ісусик милий, Змилуйся над нами, Даруй волю, даруй долю Неньці-Україні!