На дорогу

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
На дорогу
Осип-Юрій Федькович
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

<poem>Ти їдеш, милий брате, де би добре жити? Їдь, соколе мій ясний, дорогий мій друже. Постелися дорогов ти, стокротна руже, Аби му на терновий світ любо ступити.

А хоть стане на тернє - не коли го дуже, Бо то серце ще боже, може затужити, А тобі би за него бог не міг простити... Не вколи го! Не вколеш, красна моя руже?

А хоть вколе коли тя, то не плач, соколе: Світ великий, усе ся загоїть поволі; Вшак нам доля судила на землі страдати.

Но як доля глогова поранить тя - горе, То вернися, мій брате, хоч би через море, - А не пущу тя більше світом ся блукати.