Непотрібність великоруської літератури для України і для слов'янщини

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Непотрібність великоруської літератури для України і для слов'янщини (Сьогочасне літературне прямування)
автор: Іван Нечуй-Левицький
Опубл.: "Правда (Часть літературно-наукова). Річник ХI-ий". — Львів, 1878. — Том II. — С. 1-41. Джерело: Українство на літературних позвах з Московщиною. Культурологічні трактати. Львів: Каменяр, 1998 (фактично 2000). с. 64-126. Український Центр  

Зміст

Текст із видання Іван Нечуй-Левицький. Українство на літературних позвах з Московщиною. Культурологічні трактати. Упорядкування Михайла Чорнопиского. Львів: Каменяр, 1998 (фактично 2000). с. 64-126.

Трактат складається з двох частин.

Вперше його опубліковано анонімно під назвою "Сьогочасне літературне прямування": першу частину – у журналі "Правда (Часть літературно-наукова). Річник ХI-ий". — Львів, 1878. — Том II. — С. 1-41; другу – у літературному додатку до того ж журналу: "Літературний збірник. В доповненє XIII річника часописи "Правда", уложений Володимиром Барвінським, докінчений Іваном Франком". – Львів, 1884. – С. 195-231.

Інтервал у 6 років між публікацією 1-ої і 2-ої частин був зумовлений тим, що через брак коштів журнал виходив з великими перервами. Видання здійснювалося накладом Товариства ім. Шевченка.

Найперше свідчення про авторство твору знаходимо у листі І. Франка 26. Х11. 1878 р. до О. Рошкевич, де він переказує своїй нареченій зміст упорядкованого спільно з М. Павликом збірника "Молот" і не без бравади додає: "На кінці буде ще надрукована моя рецензія на другий том літературної "Правди" [. . . ], а іменно на статтю Левицького (автора "Хмар", "Джері", "Причепи") "Літературне прямування новіших літератур" – п. Левицького сокрушаю вельми і висказую рішуче деякі думки, щоб покінчити спори з нашими естетиками-правдянами" (Франко І. Зібр. тв. : У 50 т. – К., 1986. – Т. 48. – С. 133).

Твір подається під назвою "Непотрібність . . . " (Замість назви "Сьогочасне літературне прямування"). Підставу повернути авторову назву дає дослідження автографа твору, яке провів акад. С. Єфремов у монографії про письменника. Дослідник описав очолений І. Нечуєм-Левицьким таємний гурток його кишенівських приятелів-інтелектуалів, їх зібрання, обмін літературними новинами, рефератами, С. Єфремов пише: "Пам'яткою цих зібраннів лишилась надзвичайно цікава праця Левицького – "Непотрібність великоруської літератури для України і для слов'янщини", видрукована під заголовком "Сьогочасне літературне прямування". З нею й виступив автор якраз на згаданих товариських зібраннях, пробуючи дати ніби цілу програму літературного й почасти громадського прямування свого власного і свого покоління". Тут же С. Єфремов зауважує: "Ці відомості про кишенівське життя беру з листа Д. Щеглова, одного з свідків та учасників того життя. Сам великорос зроду, він проте близько стояв до згаданого українського гуртка і в його ото зберігся власний рукопис праці Левицького, такої важливої для розуміння настроїв і змаганнів нашого письменника. Користуюся з нагоди, щоб скласти на цьому місці подяку Ол. З. Гребенетському, що той рукопис здобув й передав мені на використання" (Акад. С. Єфремов. Іван Левицький (Нечуй). – К., 1925. – С. 38-39).