Норми української літературної мови/6

by Олекса Синявський

◀ § 5: дж, дз

Норми української літературної мови Олекса Синявський Літери і звуки § 6. і — и

§ 7: Ненагол. е й и ▶

Львів: Українське видавництво, 1941

і — и

§ 6. Літери і й и визначають досить близькі до себе звуки, надто ж по приголосних г к х, ж ч ш щ, б п в м, та все ж це цілком окремі звуки. Звук и під наголосом стоїть посередині поміж і та е (про змішування в вимові ненаголошених и й е далі), але все ж і й и треба точно розрізняти і вимовою і на письмі:

кінь — кинь загін — загин мій — мий бій — бий квіток — квиток віє — виє душі — души

кішка — кишка на місто — намисто кричіть — кричить тугій (струні) — тугий (лук) чужій (людині) — чужий (чоловік) сліпій (бабі) — сліпий (хлопець) старій (одежина) — старий (кожух)

У на´звуці треба писати тільки і: інший, іноді, інколи, іскра, істик, індик, існує тощо, хоч вимова тут у деяких словах може бути й з и (див. § 117).