Нотатки мандрівника/Мистці й революція

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
МИТЦІ Й РЕВОЛЮЦІЯ.

В часи революційного буяння в Німеччині літературні творці захоплено ставали на бік робітничого руху. Проте, коли німецьким капіталістам пощастило задушити революцію, вся ця шатія потяглась до табору соціял-угодовців, а де-хто подався далі геть аж до німецьких націоналістів.

Капіталістичні бутер-броди, соціял-угодовські теки й різні привілеї, що мала буржуазія, притягли до себе й „революційних“ літераторів. Пануюча класа — буржуазія має тепер з них своїх ідеологів.

Тут яскраво виявилася хитка психологія міщанина інтелігента, що хтів трошечки погратися в пролетарську революцію, а потім раптом захитався й почвалав до буржуазії.

Цього вимагала буржуазія й від инших творців.

„Ми хочемо творця слова — Мюгзама, але без червоної голови“ — писала одна націоналістична газета з нагоди звільнення його з тюрми.

Таким чином в той час, як революційне мистецтво-малярство йде наперед, революційна література пішла назад. Толери пішли праворуч, а серед лівих лав на всю Німеччину лишилось кілька витриманих борців — Бехер, Юнг…

Творча Німеччина зрадила революцію й залишила пролетаріят майже без мистецтва боротьби за долю пригноблених.