Перейти до вмісту

Нотатки мандрівника/Парнасці, дадаїсти, унанімісти

Матеріал з Вікіджерел
Нотатки мандрівника
Ол. Досвітній
Парнасці, дадаїсти, унанімісти
Київ: Книгоспілка, 1929
ПАРНАСЦІ, ДАДАЇСТИ, УНАНІМІСТИ.

Парнасці, дадаїсти, унанімісти (яке „немилозвучне“ слово!) — це діти-вихованці Парижу.

Про них говорять історики літератури, ними захоплюються молодики молодих націй, що стали на власні державні ноги.

Адже кволий завжди тягнеться за сильнішим.

Дивно лише, що й до Чехословацьких поетів перелізла ця хвороба?.. І хоча в Парижі її епідемія після війни ущухає, — у Чехії вона ще має антисанітарні умови для розвитку.

Парнасці свого часу, часу перемог і реакції — часу революційних вірувань, коли французькі поети в своїй творчості спалили всі правила класичности, — врятували поезію від анархії. Так захоплено трактують прибічники музичної і класичної поезії.

Але парнасці були анархічними бунтівниками. Вони ніяк не могли утриматися у своїх постулятних рямцях „мовчазної краси“ та професорства в римуванні.

Не диво, що свого часу такий запеклий парнасовець, як Поль Верлен, іде до символістів хоч і декаданського ґатунку… а Рікара робиться революціонером…

Але це „дела давно минувших дней, преданье“ і т. д…


Війна породила дадаїзм і унанімізм.

Це ніби роздвій колишніх парнасців. „Наплювателів“ на життя імажиністської формалістики і навпаки — художників-космосовців.

Що навкруги робиться, серед кого живуть дадаїсти: не цікаво їм… Що там на фронтах — бойня, що навкруги стогін і розпутньо-животинний регіт — „кат його бери — що нам до того?!“… „Вихолащуй із себе всякий розум, коли він тебе спонукує озирнутися на життя, навіть коли-б тебе прозивали невігласом, дурнем… Така мусить бути твоя поезія й проза — бо ти дадаїст“.

Але таким творцям певне не знайшлося місця навіть серед „демократичного“ оточення… І Арагани зійшли з обрію. Лише де-не-де в передсмертних корчах иноді ще де-хто ворушиться…

Уканімізм убив дадаїзм.

Взявши за основу космос, — уманімісти намагаються своєю творчістю розірвати ті плівки людського зла, що заховані в суспільстві.

„Хай живе гармонія життя! Геть усе, що перешкоджає їй!“ гукають унанімісти, намагаючись розкрити соціяльні неправди.

І Дюамелі штовхають двері до нового життя…