Нотатки мандрівника/Сказано мало

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
СКАЗАНО МАЛО.

Сказано більше про Німеччину, ніж про Францію. Треба було навпаки. Це пояснюється тим, що завше на початку в усяку річ вкладається більше енергії ніж наприкінці; а може й тому, що Франція потребує окремого досліду, оскільки тут тільки почасти захоплено Париж… Або-ж вона не має гачків, що за них можна було-б зачепитися…

Хай читач пробачить, що тут не розповідалося про засідання комгуртка та виключення з членів песиміста; про водотяг і вино та про Гавр і більшовізацію; про бульвари й кар'єри професорів мистецтва, про один постамент і нову архітектуру, про дадаїзм у французькій літературі та журнал „Ерос“; про улюблений стиль нових художників та авто-перегони, про молодого депутата-комуніста Доріо та втечу до Парижу польських громадян доби Радзівілів, про колишній кордельєрський та якобінський клуб, улюблене вікно Анатоля Франса; про Еміля Золя та американські банки в Парижі; про фокстрот та лисицю з „Chambre des deputés“; про величні кіно-залі, рандеву, та як робітники навчили ленінізму одного професора марксиста; про те, як французький робітник дістав пшоняного кулішу, квиток на танфульку та про „Юманіте“, газету французького пролетаріяту; про влісейський палац та „фліп-фляп“; про радянського дослідника професора профілактики, що ніяк не міг добути візи на в'їзд до Франції та про сановників--поетів; про заробітню платню, профспілки та юнаків піонерів… Вибачте вже, що оминули тут „Метрополітен“ та Ромен Ролана і газові баки…