Нотатки мандрівника/„Мауста“
| ◀ Прага — маленький Париж | Нотатки мандрівника „Мауста“ |
Торгівник вчений ▶ |
|
Є дуже гарне чеське слово „мауста“… Його вживається замість українського „добридень“, „до побачення“, „смашного“, „всього кращого“ і т. и., і т. и. Одним словом, універсальне, зручне слово. Це щось подібне до паризького „комса“, що погоджується теж на всяке значення: „добре“, „так“, „отаке“, „чудесне“, „подібне“, „гаразд“ і т. и.
Відомо, що чеська республіка вихваляється на всю Европу й Америку своїм розшуком і „охранкою“. Адже не дарма сюди навіть із Сполучених Штатів надсилають для авторитетної аналізи різні нові винаходи в цих галузях. І коли чеська охранка й розшук сказали „добре“ — будьте певні, то таки справді добре і його можна вживати до „діла“…
Що-до чеської охранки — навряд чи буде хто конкурувати з нею в Чехії, проте з розшуком конкурують. Разом із найдосконалішими заходами поліції йдуть вигадки злодіїв.
У Праві є вищий суд, що охороняється належною сторожею, особливо під час розправ. В тому суді, як установі найвищого „правопорядку“, найдосконалішої охорони — був годинник, стародавній, надзвичайної ціни, годинник. Цією старовинною річчю, що протягом віків не схибила точности часу, пишалась ціла країна. Власне країну мало обходив цей годинник — але владарі її фетишизували його… Не дарма-ж його повісили в найвищому суді на знак неухильної долі часу…
Урочисте засідання суду.
Заля набита урядовцями, захисниками порядку, представниками „народу“.
Урочисту тишу порушує скрип дверей. До залі, ледве пересовуючи ноги, всунувся старенький дідок в заялозеному лапсердаці.Суд заворушився й урядовці кинулись було туди, де порушено тишу. Але дідок байдуже причинив двері й добротливо проскрипів:
— Мауста!
І пошалабудив, не помічаючи нікого навкруги, до стіни, де висів годинник…
Всі заспокоїлися.
Дідок спокійно висякався, присунув до стіни стілець, попрохав пристава потримати його, щоб не звалився, потягнувся до стіни, уважно оглядів годинника, зняв його. Потім обережно обмотав принесеною шматинкою, одставив стілець і повернувшись спиною до засідателів, промовив:
— Мауста.
Голова суду, посміхаючись з дивака, теж відповів:
— Мауста.
Дідок потюпав до дверей, обережно, по-старечому тримаючи під пахвою дорогого годинника.
— Ото дивак! — перекинулись судді один до одного.
— І припреться-ж під час засідання! — доброзичливо буркнув до свого колеги жандар на дверях, — ох, ці годинникарі!…
Але дідок почовгав, ніби не чувши цих реплік… Одкриваючи двері, він знову прохрипів мелодійне:
— Мауста.
Таким чином, годинник пішов лагодитися…
За пару днів виявилося, що ніхто не давав розпорядження лагодити годинника — й ні один годинникар у Празі, а згодом, по цілій Чехії, не знає про цей годинник…Так чеська „маліна“ обкрутила чеський розшук.
Де-які сміхунці кажуть, що цей годинник „підцупив“ найкращий чесько-американський фармазонщик-злодій і спродав його до музею одного мільйонера колекціонера. (Адже всім відомо, що американські капіталісти для розваги конкурують поміж собою хатніми музеями, і не шкодують нічого, щоб добути яку цінну річ… хіба світ не знає, що аж троє капіталістів Америки мають „прах“ Колумба… Кожний з них вихваляється, що саме в нього, а не в кого иншого „дійсний“ прах, а в инших підробка…).
Дехто припускає, що чеська „маліна“ береже цей годинник, чекаючи на гарний викуп від уряду й розшуку…
Кому вірити — хто й зна.
Примітка для знавців Чехії: це не про той відомий годинник на церкві „Старого Наместя“, що о 12-тій годині випускає півня та прогулятися „апостолів христа“, майстру якого, як каже легенда, король виколов очі, щоб він нікому иншому не зробив подібного… Ні, це про теж старовинний і теж відомий, але що був у „вищому суді“… (в сучасній Чехії-ж усе старовинне й усе знамените!).