Нічліг (Гадка в гадку, гадку гоню)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Для робіт з подібними назвами, див. Нічліг.
Нічліг (Гадка в гадку, гадку гоню)
Осип-Юрій Федькович
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI


Гадка в гадку, гадку гоню...
Ах, пасися, милий коню,
Маєш трави, маєш квіти,
Поведу тя напоїти.

Сходить місяць, сходя зорі,
Ввезде тихо, як в поморі;
Коню-брате, ляж спочити,
А я зброю йму острнти.

Га, дивіться, як снияє,
Аж ми серце розпукає!
Покладися также в квіти —
Доки час тя напоїти.

А я ляжу трошки спати...
Ні, волію плащ узяти,
На мураві го роздіти
Та й шездару настроїти.

Як ся струни відозвали!
Га, а що ж би-м заспівали?
Ци за долю, ци за милу? —
Ні, співаймо за могилу.