Перейти до вмісту

Обрії/А він стояв

Матеріал з Вікіджерел

 А він стояв тоді понуро;
І руки зв'язані іззаду…
І тільки місяць коло муру
Скликав сестер своїх на раду.
В очах байдужість і покора…
І тихо:
 — Дайте докурити.
А ще за мить — лицем угору
Лежав він, кулею забитий.
Давно було… Було багато…
І в мене-ж кров — не як у риби…
Ну чим-же, чим я винуватий.
Що трошки, тільки трошки схибив…
Хотів у лоб…
 Тряслися руки…
А за стіною степ широкий.
Пустить?
 Та я-ж чекіст…
 Ах, муки!..
І це страшне, розбите око…