Оповідання про сили природи/Закінчення
| ◀ Як люде пізнавали всі ці сили природи і як повернули їх на свою користь | Оповідання про сили природи Закінчення |
|
Закінчення.
У суботу Санько вибрався до недалекого повітового міста, був там у філії „Просвіти“ й привіз до дому дві невеличкі скриньки й якусь таку дивну, здоровенну бляшану трубу. Дома поклав її на полицю так, що було її крізь вікно видко на двір. Хлопці, що приходили під хату, заглядали цікаво, що це таке, й навіть питали Санька, та він не хотів нічого сказати. Аж над вечір, коли посходилися до читальні, — а була там глота така, як ніколи, — Санько заніс усе те туди й почав уставляти своє приладдя: на одну скриньку застромив трохи з боку трубу, а з другої скриньки вийняв якийсь темний, чорний та лискучий кружок і поклав його на верх першої, на другий кружок, покритий зеленим сукном. Потім покрутив щось корбою й обидва кружки стали крутитися. В цюж мить у великій трубі зачало щось шипіти і з неї роздався дужий спів, немов від цілого хору. Всі здивувалися, де там у цій скринці та трубі можуть сидіти ці всі люде, що так грімко співають.
Коли скінчився хор, Санько здіймив той чорний кружок, наклав другий і знову накрутив корбу; кружок став знову обертатися й тоді почулася гра цілої музики. З третього кружка знову було чути спів, але тільки одної людині: в четвертому знову співав хор.
Тоді Санько припинив гру і став пояснювати:
— Прилад, що я його вам привіз, зветься ґрамофоном. У ньому є тоненька бляшка, до якої прилягає малий, гострий цвяшок, який совгається по чорному, лискучому кружкові, коли той обертається. На кружку ж бачите маленькі й густі рівчаки, які йдуть кругом нього, і в них заходить цей цвяшок; коли кружок крутиться, цвяшок таким рівчаком іде від краю кружка й наближається поволі аж до його середини. Рівчак на споді не є гладкий; у ньому є горбки й долинки, а в них цвяшок то западається, то знову вилізає на верх, отже трясеться, немов віз по груді. Він ударяє об бляшку, яка від того зачинає дріжати, а дріжучи видає голос. Остаточно ця здорова труба зміцнює той голос, бо він доволі слабий, так що ми чуємо дужий спів чи дужу музику.
— А як роблять ці кружки, що від них може бляшка так дріжати?
— Їх „наспівують“ або „награють“; це значить, що їх роблять перше з чогось мягкого, наприклад із воску, і грають або співають через трубу просто на них. Від гри чи співу бляшка дріжить і вдаряється до цвяшка, який від того западяється більше або менше в мягкий віск і риє в ньому глибшу чи плитшу ямку. Коли ж потім пустити цвяшок у друге по такому наспіваному кружкові, він буде в його рівчаку так само скакати, як підскакував перше від дрожань бляшки. Від того бляшка повторить ті самі дрожання й видасть такий самий голос. — Оці кружки, які я тут маю, вже не воскові, а зовсім тверді; їх відливають потім із твердшого матеріялу, кавчуку, й продають по крамницях. — От, бачите, яка то велика сила — наука. Вона робить людське життя вигіднішим і приємнішим — закінчив своє пояснення Санько.
Потім накладав на ґрамофон один кружок за другий; і грав ріжні пісні та до танцю, а весела розбавлена молодь забавлялася до пізного вечора, то слухаючи тужливих пісень, то танцюючи в читальні і на дворі ріжних танців.