O, Fortuna,
velut Luna,
statu variabilis,
semper crescis
aut decrescis;
vita detestabilis
nunc obdurat
et nunc curat
ludo mentis aciem,
egestatem,
potestatem
dissolvit ut glaciem.
Sors immanis
et inanis,
rota tu volubilis,
status malus,
vana salus
semper dissolubilis,
оbumbrata
et velata
mihi quoque niteris;
nunc per ludum
dorsum nudum
fero tui sceleris.
Sors salutis
et virtutis
mihi nunc contraria
est affectus
et defectus
semper in angaria.
Hac in hora
sine mora
corde pulsum tangite;
quod per sortem
sternit fortem,
mecum omnes plangite!
|
О удачо,
Твоя вдача –
Мовби місяць в небесах.
То марнієш,
То повнієш,
А в житті, усім на страх,
Раз мордуєш,
Раз даруєш
Втіху, радощі та сміх.
Бідування
Й панування
Кануть, як на сонці сніг.
Злая доле,
Крутиш коло,
І його не зупинить.
Це ж бо лихо:
Щастя тихо
Гине і зникає вмить.
Під покровом
Вечоровим
Ти нашкодила й мені.
Тáк програвся,
Що зостався
Без сорочки, без штанів.
Ох, чесноти,
Тії цноти…
Не мені таке життя.
Через силу
Все немиле,
Хоч там що – нема пуття.
Посумуєм,
Погорюєм,
Торкнемо щемку струну.
Бо ж і сильний,
Непомильний
Зломиться без талану!
|
