Пальмове гилля (1901)/Забрав ся я на шпиль…

Пальмове гилля (1901)
А. Кримський
Нечестиве кохання
«Забрав ся я на шпиль… В низу носились хмари…»

Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1901

Забрав ся я на шпиль… В низу носились хмари…
Дививсь у далечінь: на море, на Бейрут.
Тут ґлетчери, зима, а там буяють чари…
Палючий, дивний край!… Чудовий, райський кут!

Лелїєть ся Бейрут… Блискучий сад тропічний,
Де пальма розрослась на килимі з лїлей!
І ллєть ся аромат гарячий, наркотичний
З пянючих тубероз, роскішних орхідей…

Дивлюсь і на Лїван… Там дише прохолода…
Зеленая лука… Пахучая роса…
Смолистий, сьвіжий лїс… Могутняя природа…
Рожевії гаї… Весняная краса!

А тут над хмарами, куди отсе я скрив ся,
Глибокії снїги та скелї ледяні.
І з-під тії кори синенький ряст пробив ся
Тай тихо-лагідно всьміхаєть ся менї.

Дужіща від кедрин ся квіточка блїденька:
Поборює зиму́ і крижаную лють.
Така — моя любов: горить собі тихенько
І не палаючи пропалює всю грудь.