Пальмове гилля (1923)/В горах Ліванських
| ◀ Заспів | Пальмове гилля В горах Ліванських |
Самотою на чужині ▶ |
|
Схід… Сирія… Ліван… Тая райська країна, що про неї „Пісня пісень“ каже:
Всякі пахощі там дишуть,
Всякі овощі там спіють,
Кардамон зіллявсь із нардом,
Нард розлився із шафраном.
Касія і цинамони
У саду тім розцвітають,
А з Ліван-гори дзюркоче
Прохолодний бистрень чистий…
Квилить горлиця в садочку;
Висять фиги в зеленочку;
Виноград цвіте-буяє,
Любу пахощ розливає…
— Мамо-голубко! Ішла я горою, —
Снігу неначе й нема;
Сонце так гріє; квітки розцвітають…
Мамо! Минула зіма! —
— Доню! ти певне когось покохала!
В нас бо і холод, і лють.
Тілки у тебе вже літо на серці,
Там то і квіти цвітуть![1].
Скали… Кедри… Скоро й вечір.
Я смутна стою.
В'ється стежка.., Ох!… чи йтиме ж
Той, кого люблю?…
Тінь в долинах… Верхогір'я
Наче золоте…
Гасне сонце… тоне в морі…
Любий! де ж ти?!… де?!
Впала ніч… Шакали виють…
Вітер… Мов зіма!
Я всі очі прогляділа, —
Милого нема!
|
Село Шуейр на Лівані в Сирії. |
——————
- ↑ На високих Ліванських горах, виймаючи ті, котрі обернулися лицем до гарячої Фінікії, зімою буває настілки холодно, що падає не дощ, а сніг. На Саннині і ще де-яких верховинах сніг не тане навіть у літку.