Пальмове гилля (1923)/В неволі/IV
| ◀ III. Живу убитий. | Пальмове гилля В неволі IV. Сліз!… сліз!… |
V. Шкляне щастя ▶ |
|
IV.
Сліз!… сліз!…
Повідають люди: „Як ліпив людину,
Бог зросив водою пересохлу глину;
Та підкрався демон; видушивши воду,
Підмісив він сльози в людськую природу.
„Через те нас нудять смути та печали.
А єдиний спосіб, щоб вони мовчали —
Виплакать їх щиро, голосно чи тихо,
Щоб із слізми разом вилилось і лихо“…
Ох, міні тим ліком погоїтись трудно:
Сліз міні немає, а в душі так нудно.
Вже й душа згоріла, а сухії — очі;
Серце перетліло, а ридать не хоче…