ЖУКИ НА ОЛІМПІ
Десь у Нью-Йорку чи в Нюарку
(Пливла ген-ген весела каламуть)
Жук-гнойовик зустрів поета Барку,
Що теж тримав до „Слова”, певно, путь…
Розмовилися й сіли на горбку рядочком…
А поділивши між собою сіль і хліб,
Промовив Жук: „Яка краса на цім горбочку!
Та це ж, їй-бо, справжнісінький Олімп!”
— Покличемо сюди Остапа і Докію,
Галину і Григорія… Посидимо. І ось
Здамо до друку новий „Личакиїв”, —
У ньому візьме участь і Тодось!
Та тут — о, жах — підковами аж дзенькнув
Крилатий Кінь (ним їздив ще Тарас),
Мов вихор, налетів: „Чиї це витребеньки?!
Олімп — горбочок? Що за викрутас?!!”
Жуки-гнойовики в нью-йоркськім соннім „Слові”!
Не гнівайтесь на сина з-над Дніпра:
Пишіть, дерзайте і живіть здорові,
Але ж не чваньтеся, що горбик ваш — Гора!
1956.
