Перший рейд/Думки дириґентів про „Думку“. „Жайворонки і солов'ї“
| ◀ Анґулем. Спроба психологічної аналізи слухача. „Хороший тон“ і звички француза. „Думка“ порушує традиції | Перший рейд Думки дириґентів про „Думку“. „Жайворонки і солов'ї“ |
Критики й рецензенти. Щож таке „Думка“ ▶ |
|
Але що ви самі себе хвалите, ви скажіть нам, що про вас люди говорять?
Чую я незадоволені голоси читачів.
— Будь ласка!..
Вище я писав уже про ті прекрасні відзиви двох відомих дириґентів: Ансерме і Глазунова, що з захопленням говорили про блискучі дані музичні і високий хист мистецький „Думки“ зразу ж після першого концерту.
Ансерме, крім того, умістив великого дописа в „Новій Україні“ (французьке видання), де він, між іншим, каже:
„…Я був цілком захоплений виступом „Думки“. Це першорядний хор. Як і в більшості слав'янських хорів, чоловічі голоси сильніше вражають нас, аніж голоси жіночі. Але це не значить, що ці останні не прекрасні. Чоловічі ж голоси настільки вищі за наших західніх хорів, що вони без порівняння перевищують все те, що можна почути у нас“.
„Тільки Україна має таких басів, які досягають надзвичайних глибин“…
„Голоси „Думки“ наділені також виключними ресурсами і в царині тембрів, вони володіють не лише засобами нюансування різних голосів, як наші (що є питанням чистої динаміки), але й офарбленням різних голосів. Вони використовують всі засоби терпкого й м'якого, гострого й ніжного, аж до цілковитої модифікації тембру“…
„… Крім їхніх високих природніх даних і вокальної культури, я особливо оцінив зіспівність їхнього найудосконалішого хорового ансамблю, що зберігаючи при виконанні всю силу хору водночас дає капелі спроможність утворювати чарівну імпровізацію одного співака“…
„Звичайно, при передачі своєї національної музичної літератури вони стоять вище, але й виконання творів Брамса, Ґайдна справді дивовижне. Зі свого боку я побажав би їм збільшити свій клясичний репертуар, бо в нас у Франції нема хору здібного інтерпретувати так, як цей хор, будь-який величний твір Баха, або Ґайдна“…
Це так говорить відомий швайцарський дириґент — директор симфонічних концертів Парижу — Ансерме.
А ось, що сказав через „Українські Вісті“ в Парижі еміґрант-композитор О. Кошиць.
„… Склад хору вражає своїм багатством і пишністю. Це — голоси, характером своїм цілком відмінні від закордонних; орудуючи колосальною експресивною силою й способом вокального виразу, що є чужий для імпотентних та інертних безбарвних голосів закордону, вони самі в собі вже мають підвалину успіху самої звучности вокальної матерії“…
„Загальний звук хору імпонує, повний, ситий і яскравий“…
„Дисципліна хору абсолютно перфектна. Рухливість прекрасна“…
„Хор справляє приємне вражіння, і над усім почувається тверда рука дириґентова, який знає, чого хоче, і свідомо працює в межах своєі художньої натури“…
Цей відзив особливо показовий тим, що його дає фахівець своєї справи — теж український дириґент і, виходить, до деякої міри „конкурент“…
А в тім, громадська мужність і мистецька гідність цього відомого художника, який свого часу зробив теж не мале „турне“ з українською піснею, примусила його в одвертому листі до „Думки“ сказати про свою роботу що:
„… Це була пісня жайворонків на провесні нового життя українського народу“.
І за гастролі „Думки“, яка справила на шановного „маестро“ сильне вражіння, він каже:
„… Через десять років наш нарід шле вже до західнього Світу своїх солов'їв, щоб проспівати пісню свого літа — пісню, вправлену і оздоблену модерними здобутками українського музичного мистецтва, — щоб іще раз нагадати про невмирущу, колись поневолену, і тепер вільну українську культуру“.
Професор і дириґент Малько у своїй статті, вміщеній в „Берлінер Тагеблят“, говорячи за високі здібності „Думки“, такими словами закінчує свій відзив (цитую за білоґвардійськими „Последними Новостями“):
„… Может показаться странным, что я говорю только о достоинствах „Думки“ и не нахожу в ней дефектов. Но это — явление действительно феноменальное, и было бы преступлением пропустить случай послушать этот экстраординарный хор“…