Перший рейд/Ґранд Опера. Золотоноша в Парижі, чи Париж у Золотоноші
| ◀ Що „Думка“ бачила й що чула | Перший рейд Ґранд Опера. Золотоноша в Парижі, чи Париж у Золотоноші |
Опера Комік ▶ |
|
Ще в Києві, готуючись до виїзду за кордон, кожний думчанин міркував над тим, що він їде не тільки „себе показать“, а й „людей повидать“…
А в Парижі та й узагалі за кордоном є на що поглянути.
Кожний думчанин, кожна думчанка, хто з Києва, а хто одразу по приїзді в Париж розробили собі певний плян: куди й коли піти, що де оглянуть, кого послухати.
Тут, звичайно, були: і „Ейфельова Вежа“ і „могила невідомого салдата“, Лувр і Пантеон, Стіна комунарів і все кладовище Пер-Лашезу, Площа Бастілії й Пляц „Конкорд“, „Собор Паризької Богоматері“ й театри, Опера, Комеді Франсез, Мулен Руж.
Дехто не забув занотувати й „Галері Ляфайєт“ і „Бомарше“ і інші маґазини мод, щоб придбати собі в Парижі не тільки для „душі“, а й для тіла… Але, як пересвідчилися згодом, саме в Парижі хоч усе й дешево, порівнально, як на французьку валюту, зате ж і не досить добротне.Купувати треба в Німеччині — крім пудри і перфунів. А тепер, послухаймо, й подивімось Париж.
Першу візиту ми, самі співаки, вирішили віддати музично-співочій установі, про яку ми так багато чули, яка приваблює до себе не одного театрала.
Деж так пак: другою в світі вважається після знаменитої Міланської опери — Паризька „Ґранд Опера“.
Отож мова про неї…
Пішли, послухали і… надивилися.
Обминаю тут прикрий факт непорозуміння на ґрунті „туалетних неув'язок“… В „Ґранд-Опери“, виявилося впускають лише в смокинґах та у фраках… і лише в неділю дозволяється заходити до цього „святилища“ (яке охороняється півсотнею показних дядюшок в опереткових убраннях — т. зв. „королівської варти“ і звичайним „шарвеню“).
Але знову ж таки свобідних республіканців, що хотіли б порушити стиль одягу, навіть у неділю, впускають лише… „на-гора“… Партер, або як його тут звуть — „оркестра“, лише для „обраних“…
Всілякими правдами й неправдами, але ми дісталися й до „оркестри“ (були й на горі).
Чудне воно оце вражіння від цієї „опери“. В центрі „столиці світу“, в країні виключного руху, досить розвиненої техніки, головно в галузі так званої легкої індустрії, з досить розвиненим автобудівництвом (найбільші фірми „Рено“, „Сітроен“ тощо), — в столиці Франції, яка за всяку ціну намагається створити вра- жіння дійсного багатства й пишноти, що приховує „лахміття“ своїх трущоб перед багатими чужоземцями показними розкошами садів і бульварів, виставками й музеями — зустріти такий собі театр, що технікою своїх постав, мистецтвом режисера й художника, прийомами акторської гри нагадує нашу Золотоношу, — та й то не теперешню, коли по цих Золотоношах їздять три пересувних опери з прекрасним оформленням Петрицького, а стару дореволюційну Золотоношу.
Зо всіма атрибутами нашого провінційного театру від прорізних, мальованих на полотні й дикті декорацій „приставних“ кущиків, горбочків, річок і струмочків…
З традиційними виходами — „праворуч“, „ліворуч“ і з обов'язковою арією нехай і „посредственности“, але обов'язково на авансцені…
Коли ще сюди додати й сухі, анемічні хори, — згодьтеся, що „Ґранд-Опера“ не могла на нас справити вигідного вражіння.
— Дійсно: „провінція“… а не Париж, одноголосно ухвалили думчани.
— У нас такої опери не то що до Москви, Харкова, Києва чи Одеси, а й до Золотоноші не пустили б.
Після такого „конфузу“ в „Ґранд-Опера“, вирішили піти й послухати: