Поезії/Іще одна ніч

Поезії
Майк Йогансен
Кроковеє коло
Іще одна ніч

• Інші версії цієї роботи див. І ще одна ніч

Харків: «Рух», 1933

ІЩЕ ОДНА НІЧ
Моєму батькові

I

Я творю уночі — стомлений — коли усе спить.
Усе спить… і багато вмерло.
Запалюю цигарку, встаю — і дивлюсь у ніч.
Що то в шелесті листя шумить?..
То старий знайомий — море.
То його обличчя,
Сиве й суворе — дивиться на сина,
І роса спадає на мою
Руку, що чужа лежить, чи хвора.
Так, воно синє
І кличе,
І кличе мене до себе.
Але ніч чорна — і багато вмерло
І лежить на цвинтарі ночі,
Так, багато вмерло
(Тільки листя шумує в небі).

1923

II

Ти не прийдеш, не прийдеш ніколи,
Не розчиниш тихенько дверей,
Не почую милого голосу,
Не візьму руки твоєї.

І коли б чекав до півночі,
Не побачу тебе уві сні.
Тільки листя в небі сокоче,
Мов в огні:
Він не прийде —
Іди…

1923

III

Дитячі роки. Весна.
В батька немає грошей.
Вночі немає сна:
Одягти, узути, дати їсти…
Холодно,
Нехороший сон.
Вночі сміється, белькоче листя,
Воно — як забутий стогін.

1923

IV

Залетіли з Німеччини буки,
Вкорінились у вільній землі,
Простяглися могутнії руки
І на захід, на захід пішли.

Повернімось, вернімось додому
Мілійонами буйного зілля,
Прогуркочемо буковим громом,
Проллємось молодим водопіллям.

На землі Лібкнехта й Маркса
Вкоренімо червоне знам'я,
І як пущі, як букові маси,
Поведімо у бій за нами…

1923

V

Я творю уночі — стомлений — коли усе спить.
Усе спить… і багато вмерло.

Запалюю цигарку, встаю — і дивлюсь у ніч
Холодне і чисте,
Як перла,
Вночі шелестить листя…

1923