Поезії/Іще одна ніч

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поезії (1933
Майк Йогансен
Іще одна ніч
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Видання: Харків: «Рух», 1933.

ІЩЕ ОДНА НІЧ
Моєму батькові

І

Я творю уночі — стомлений — коли усе спить.
 Усе спить... і багато вмерло.
 Запалюю цигарку, встаю — і дивлюсь у ніч.
 Що то в шелесті листя шумить?..
То старий знайомий — море.
То його обличчя,
Сиве й суворе — дивиться на сина,
 І роса спадає на мою
Руку, що чужа лежить, чи хвора.
 Так, воно синє
 І кличе,
 І кличе мене до себе.
Але ніч чорна — і багато вмерло
 І лежить на цвинтарі ночі,
 Так, багато вмерло
(Тільки листя шумує в небі).

1923


II

Ти не прийдеш, не прийдеш ніколи,
 Не розчиниш тихенько дверей,
 Не почую милого голосу,
Не візьму руки твоєї.

І коли б чекав до півночі,
 Не побачу тебе уві сні.
Тільки листя в небі сокоче,
 Мов в огні:
 Він не прийде —
 Іди…

1923



III

Дитячі роки. Весна.
В батька немає грошей.
Вночі немає сна:
Одягти, узути, дати їсти…
 Холодно,
 Нехороший сон.
Вночі сміється, белькоче листя,
Воно — як забутий стогін.

1923


IV

Залетіли з Німеччини буки,
Вкорінились у вільній землі,
Простяглися могутнії руки
І на захід, на захід пішли.

Повернімось, вернімось додому
Мілійонами буйного зілля,
Прогуркочемо буковим громом,
Проллємось молодим водопіллям.

На землі Лібкнехта й Маркса
Вкоренімо червоне знам'я,
І як пущі, як букові маси,
Поведімо у бій за нами…

1923



V

Я творю уночі — стомлений — коли усе спить.
Усе спить… і багато вмерло.

 Запалюю цигарку, встаю — і дивлюсь у ніч
 Холодне і чисте,
 Як перла,
Вночі шелестить листя…

1923