Поезії/Весна в вагоні

by Майк Йогансен

◀ Краєвид на курорті

Поезії Майк Йогансен Ясен Весна в вагоні

І ринула ▶

• Інші версії цієї роботи див. Лежать, лежать сніги…

Харків: «Рух», 1933

ВЕСНА В ВАГОНІ

 

I

 Лежать, лежать сніги,

 пливуть ліси у крайню
 Раїну, де над вітром
 — дальня путь.

 І гаснуть голоси
 граків, і вечір витре
 З усесвіту історію снігів.

II

З яруги викотивсь багряний галаган

І цапки став над падлими полями.
 Подобень місяця. Туман
 Топив в затонах пам'ять. Рами
 Небес розчахли. Зорі забрели в ніги́ч
 у чорний чад,
І, звівши вгору темні руки, навзнаки, назад
 Упала ніч.

III

І все ж лежать, лежать сніги,

 Пливуть ліси у крайню

Раїну, де над вітром вольна путь,
 Де гори з гір
 Родяться, де у дальній
 Похід веде вода і не дає заснуть:
Доводить, що у день веде, у виноград,
Цілує листя, спорить і свариться,
Верзе, що встане,
 Устає
 І падає назад…
— Немов ізроду не було снігів,
Немов весна в вагоні, і рука
Дівоча ніжна на вустах присниться,
Й чабан, що десь увечері гукав,
Перетворивсь на теплу й сонну птицю.

1929