Поезії/Весна в вагоні

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поезії (1933
Майк Йогансен
Весна в вагоні
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Видання: Харків: «Рух», 1933.

ВЕСНА В ВАГОНІ

I
 Лежать, лежать сніги,

 пливуть ліси у крайню
 Раїну, де над вітром
 — дальня путь.

 І гаснуть голоси
 граків, і вечір витре
 З усесвіту історію снігів.

II
З яруги викотивсь багряний галаган

І цапки став над падлими полями.
 Подобень місяця. Туман
 Топив в затонах пам'ять. Рами
 Небес розчахли. Зорі забрели в ніги́ч
 у чорний чад,
І, звівши вгору темні руки, навзнаки, назад
 Упала ніч.

III
І все ж лежать, лежать сніги,

 Пливуть ліси у крайню

Раїну, де над вітром вольна путь,
 Де гори з гір
 Родяться, де у дальній
 Похід веде вода і не дає заснуть:
Доводить, що у день веде, у виноград,
Цілує листя, спорить і свариться,
Верзе, що встане,
 Устає
 І падає назад…
— Немов ізроду не було снігів,
Немов весна в вагоні, і рука
Дівоча ніжна на вустах присниться,
Й чабан, що десь увечері гукав,
Перетворивсь на теплу й сонну птицю.

1929