Перейти до вмісту

Поезії/Доктор Леонардо

Матеріал з Вікіджерел

ДОКТОР ЛЕОНАРДО

 

Ах, дерево у пам'яті глухій,
Що виросло над обрій давніх літ
І так у полі зорянім заснуло —

Немов не зорі то були,
 а деревій
Райдеревом розкинувся над світом
І подолав полин, і переміг пирій,
І виріс в ігдразил
— Морями, хмарами і снами оповитий.

Те дерево в дитячий край веде,
В туман, що закипає над рікою,
За пагорби, що десь за ними ген
Сховалась тайна — і розтала знов,
В жита, що їх хорунжий вітер
Веде за ті горби, зустрітися, любов,
 З тобою…

— Під деревом, що стало серед літа.

1928