Поезії/Дощ

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поезії (1933
Майк Йогансен
Дощ
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Для робіт з подібними назвами дивіться Дощ
Видання: Харків: «Рух», 1933.

ДОЩ
Моїй Латвії


Чуєте: дощ
Де як у гай тільки
 Через вулиці
 Веселі зайчики
Стрибали й щулились
 І щиро співали півні
 Сонцеві світлу дорогу
 — Зливи й заливи.
Нема, нема, нема нічого,
 Тільки дощ,
 державний дощ.
 Дощ.
Один керує на всесвіт.

…Дні сховались під стріхи…
 Станув час,
 Забігли вікна
 За стіну.
 Дощ
 — Довгий, державний дощ.


О, сива країно моя,
 Загорнулась в свитину
 І мокнеш
 Полями, містами, усюди
Це ж ти, це ж ти стоїш, дитино.
 (Дрижиш і ковтаєш дощ)

 „Wadsi sirsnin!“
 Ходімо з нами скорій,
 Ось рука моя й серце — іди ж,
Моя маленька країно.

1925