Поезії/Дощ
< Поезії
| ◀ Тінь на стінці | Поезії Кроковеє коло Дощ |
Серце, — ти мій лісочок ▶ |
|
ДОЩ
Моїй Латвії
Чуєте: дощ
Де як у гай тільки
Через вулиці
Веселі зайчики
Стрибали й щулились
І щиро співали півні
Сонцеві світлу дорогу
— Зливи й заливи.
Нема, нема, нема нічого,
Тільки дощ,
державний дощ.
Дощ.
Один керує на всесвіт.
…Дні сховались під стріхи…
Станув час,
Забігли вікна
За стіну.
Дощ
— Довгий, державний дощ.
О, сива країно моя,
Загорнулась в свитину
І мокнеш
Полями, містами, усюди
Це ж ти, це ж ти стоїш, дитино.
(Дрижиш і ковтаєш дощ)
„Wadsi sirsnin!“
Ходімо з нами скорій,
Ось рука моя й серце — іди ж,
Моя маленька країно.
1925