Поезії/Не слава

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поезії
Майк Йогансен
Не слава
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
I

Слава

 Не слава,
 Що, як орел у просторі
 Над бором, порослими,
 Снігом повитими
 плаває
 — Над верховинами давно минулих історій,
 не слава,
 що висне
 З роззявлених кратерів,
 Щоб народитись у світ
 І, не родившись, умерти,
 — Проста пісня,
 Простіша від матері,
 Ще простіша від смерти.
 Десять літ.
 Літ.

II

Ведмідь

 Десять літ важким кошлатим ілом
 На землі подерті й полатані,
 На океанів безмежну браму,
 На скель каменясту кидь
 Ліг
 Великий ведмідь,
 І вугіль, і нафту, й залізо
 Висмоктує
 З чорної лапи,
 І рани, що сохнуть
 На зраненім тілі,
 Зализує
 Лизнем шаршавим,
 І долі вухо
 Схилив,
 І слухає гуркіт
 Землі.

III

 Іно!
 О, чорна розсічена вразо,
 Ти добре, ти чуйно слухаєш,
 Як, наче підземні ключі,
 Колеса, і кайла, й ковадла гудуть уночі.

IV

 О, гуркіт потягів вночі
 З Торонто в Орегон,
 Із Йокогами в Йо-Кай-Чі,
 З Берліна у Ліон.

 Озір озера, гори гір
 Минають, мов у сні
 Свистять сифони. Ступирі
 Переступають світ.

 Аеропляни у пасат
 — На схиленім крилі.
 І повертаються назад
 Круг сонної землі.

 І над землею й на землі
 Встає похід машин,
 Гудуть динамо й дизелі
 Під тарабан турбін.

 А так: ідуть твої брати,
 Твої брати ідуть—
 Нехай ще довго їм іти
 — Одна їм в світі путь.

V

 І все ж таки
 Раз на рік
 Зі скреготом стають машини,
 І на вулиці ріг
 Виходять їх душі
 З крови, з металу, з резини,
 Під кулемети,
 В куль закипілу зграю,
 Ідуть спокійні і безсмертні
 За Леніна,
 За Сакко й Ванцетті,
 За зелений
 май
 умерти.

1927